Аналіз перспектив інтеграційних процесів в Латинській Америці

Київський національний університет імені Тараса Шевченка

Інститут міжнародних відносин

Кафедра Міжнародних організацій і дипломатичної служби

САМОСТІЙНА РОБОТА

з дисципліни «Міжнародні організації»

на тему: «Аналіз перспектив інтеграційних процесів в Латинській Америці»

Виконала: студентка 2 курсу 1 групи

освітньої програми «Міжнародні відносини»

Костіна Анастасія Сергіївна

Викладач: проф. Скороход Ю.С.

Київ – 2020

Історичний контекст попередніх спроб інтеграції Латинської Америки

Регіональна інтеграція в Латинській Америці має довгу історію, що датується ще війнами за незалежність у XIX столітті. Всупереч цьому, для моїх цілей немає потреби розглядати автономістську боротьбу Симона Болівара та інших політичних та військових лідерів на початку XIX століття та їх попередніх спроб укласти союз між багатьма колишніми іспанськими колоніями, тому що ці зусилля здебільшого мали політичний характер і не приводили до тогочасних жодних інституційних новацій. Так званий «Амфіктионічний конгрес» Панами (1826 р.) та різноманітні «міжамериканські» конференції, що проводилися після цього в деяких країнах регіону, мали дуже обмежені досягнення, в тому числі через те, що вони намагалися відповісти на зовнішні виклики – спроби Священного Альянсу "переосмислити" свої заколотні повстання, або декларацію Монро: односторонню американську заяву про відмову від втручання Європи в справи півкулі - або врегулювати між собою розбіжності щодо державних кордонів або міжнародного приватного права. До кінця цього століття США навіть намагалися об'єднати країни Латинської Америки в рамках низки економічних угод, які сприймалися ними як офіційне визнання переваги вже гігантської економіки північного сусіда і відмовилися бути зв’язаними цими економічними домовленостями.

Однак, у 1895 році у Вашингтоні було створено Бюро з комерційних справ, яке послужило основою для створення Панамериканського союзу в 1920-х роках і стало фундаментом для його перетворення в Організацію американських держав (ОАД), у 1948 р. Усі ці спроби мали більше політичний, ніж економічний характер, який повинен бути справжньою опорою для будь-яких спроб інтеграції, починаючи з поступового процесу лібералізації торгівлі, ідучи до прогресивного взаємного економічного відкриття та до досягнення створення загального економічного простору, який навіть може прийняти спільну валюту та інші правові положення, що стосуються соціальних, політичних, оборонних та зовнішньополітичних питань, які на сьогодні є прикладом надзвичайно успішного, звісно не менш проблемного, європейського експерименту політичної інтеграції в рамках Європейського Союзу. Не дійшовши до подібного результату, Бразилія та Аргентина прагнули чогось амбіційного протягом похмурих років Другої світової війни, підписавши угоду про митний союз у листопаді 1941 року, відкриту для сусідніх країн, хоча цей союз був знешкоджений участю Західної півкулі у війні.

Сучасні інтеграційні тенденції

Латинська Америка, звичайно, має зовсім іншу історію, ніж Європейський регіон, як в економічних експериментах, що вказують на регіональну інтеграцію, так і на стороні політичних зусиль щодо координації галузевої політики між різними країнами регіону, які в наші дні представлені Андським співтовариством, МЕРКОСУР, Тихоокеанським альянсом, УНАСУР, CELAC та деякими іншими установами на субрегіональному рівні. Після Другої світової війни багато було досягнуто для подолання географічних відстаней та різних культур у регіоні та зближення