Стрес-тестування достатностi капiталу банкiв

СТРЕС-ТЕСТУВАННЯ ДОСТАТНОСТІ КАПІТАЛУ БАНКІВ

Достатність регулятивного капіталу банку є показником, який

по своїй суті відображає здатність банку виконувати покладені на

нього функції, не зважаючи на понесення збитків у разі реалізації

певних видів ризиків.

Достатність капіталу банку, як показник потребує постійної

адаптації до змін у веденні банківського бізнесу. Але для оцінки рівня

стійкості банківської системи цього показника не достатньо, оскільки

він надає інформацію про достатність капіталу банку на певні дати

постфактум, не враховуючи подальших перспектив розвитку банку та

волатильність його зовнішнього середовища у майбутньому. Інструментом, який дає можливість змоделювати та зробити прогноз

достатності капіталу банку під дією різних чинників на перспективу є

стрес-тестування.

Проведене дослідження тлумачень стрес-тестування міжнародних фінансових організацій та національних регуляторних органів,

показало відсутність єдиного підходу до цього поняття. Спільним у

розглянутих визначеннях, є те, що стрес-тестування дозволяє оцінити

втрати кредитних установ внаслідок змін макроекономічних

показників, закладених у його сценарії. При цьому, НБУ розглядає

стрес-тестування як метод оцінки ризиків. Банк міжнародних

розрахунків та МВФ відносять стрес-тестування до методів оцінки

вразливості портфеля кредитних установ до суттєвих змін макроекономічних показників або до виключних, але можливих подій.

Стрес-тестування банку слід розглядати через 4 призми: макропруденційний підхід (макроекономічне стрес-тестування); мікропруденційний підхід (мікроекономічне стрес-тестування); антикризове

управління; внутрішня система управління ризиками. Дані підходи

відрізняються масштабами досліджуваних систем, які підлягають

стрес-тестуванню. Наприклад, макропруденційний підхід являє собою

громіздку за своїми масштабами систему розрахунків, метою якої

є виявлення установ, які при погіршенні стану зовнішнього

середовища можуть мати проблеми у виконанні своїх функцій. Стрестестування на основі макропруденційного підходу по своїй суті

є інструментом, за допомогою якого регуляторні органи виявляють

слабкі місця у системі для того, щоб максимізувати стійкість до

кризових явищ. Також існують стрес-тести, які застосовують для

того, щоб знайти вихід для тих установ, які є на грані життєздатності і

припинення діяльності яких може вплинути на стан економіки.

Порівняльний аналіз підходів до стрес-тестування в США, ЄС,

Росії та України [1, 2] демонструє те, що стрес-тестування