Зовнішні і внутрішні форми реструктуризації в комерційних банках

УДК 336.7

Зовнішні і внутрішні форми реструктуризації в комерційних банках.

Ольга Костянтинівна Волкова,

викладач кафедри обліку і аудиту

ЛІБС УБС НБУ

Досліджено теоретичні аспекти та форми проведення реструктуризації в комерційному банку. Показано відмінності у підходах науковців до питань реструктуризації банків і запропоновано власне бачення структурних перетворень банку під впливом факторів зовнішнього оточення та внутрішнього середовища.

Ключові слова: реструктуризація, реорганізація, зовнішні форми реструктуризації, злиття, поглинання, внутрішні форми реструктуризації.

Постановка проблеми. На сучасному етапі розвитку, економіка країни диктує умови за яких банківський сектор потребує змін. Основною ознакою нестабільності в банківському секторі є неспроможність окремих банків підтримувати ліквідність та адекватність капіталу на достатньому рівні. Тому Національний банк України, одним із ключових завдань реформування банківської системи вважає проведення реорганізації та реструктуризації комерційних банків, які спрямовані на фінансове оздоровлення банків, підвищення рівня капіталізації та платоспроможності, вдосконалення банківського менеджменту.

Станом на 01.07.2012 р. в Україні зареєстровано 175 банків, протягом півріччя з реєстру виключено 24 банки і 23 банки знаходяться в стадії ліквідації. Зменшення кількості банків зумовлене, в першу чергу, низькою ліквідністю та недостатнім рівнем регулятивного капіталу [1, 213], що призводить до зниження надійності і стійкості банківського сектора. Допоміжним інструментом в оздоровленні і стабілізації роботи банків може стати реструктуризація комерційних банків. У перекладі з англійської «реструктуризація» (restructuring) – це перебудова структури чогось. Латиною структура (structura) означає порядок, розташування, будова.

Загалом під реструктуризацією установи розуміють - здійснення організаційно-господарських, правових, технологічних заходів, спрямованих на реорганізацію підприємства, зміну форми власності, удосконалення управління та організаційної структури, формування ефективної структури активів та виробничого процесу, що сприятиме фінансовому оздоровленню підприємства, збільшенню обсягів випуску конкурентоспроможної продукції, підвищенню ефективності виробництва та задоволенню вимог кредиторів[2, 298].

Аналіз останніх досліджень і публікацій. В наукових працях останніх років процеси реструктуризації досліджували вчені: Смовженко Т.С., Міщенко В.І., Васильченко З.М., Чуб О.О., Вовчак О.Д., Степаненко А.І., Шпиг Ф.І., Терещенко О.О., Невмержицька О.В. У різні періоди становлення банківської системи України поняття та цілі реструктуризації банківського сектору набували різного значення та характеру.

Виклад основного матеріалу. Реструктуризацією банківського сектора розглядають, як зміни в структурі комерційних банків і якісну перебудову верхнього рівня банківської системи [3,13]; комплекс заходів, який передбачає покращення фінансової стійкості банківської системи, підвищення ліквідності і платоспроможності з урахуванням соціально-економічних завдань, змін у національній макросистемі та на світовому фінансовому ринку шляхом створення нових банків, реорганізації діючих, зміни юридичного статусу банківських установ, або їх ліквідації [4, 128]; стратегічний напрям регулювання фінансового стану банківської системи загалом, забезпечення високого рівня її капіталізації, стабільної роботи платіжної системи, захисту інтересів кредиторів і вкладників [5,173]; означає зміну структури банківського сектора, відновлення умов і функцій, необхідних для забезпечення ефективного банківського обслуговування потреб економіки [6, 5].

У кризовий період поняття реструктуризація