Проблемнi аспекти класифiкацii витрат на пiдприэмствi

ПРОБЛЕМНІ АСПЕКТИ КЛАСИФІКАЦІЇ ВИТРАТ НА ПІДПРИЄМСТВІ

        Конкурентоспроможність підприємства потребує постійного контролю та аналізу витрат з метою їх оптимізації. Прийняття якісних управлінських рішень можливо лише за умови достатньої та достовірної інформації. Складання такої інформації можливе на підставі обґрунтованої класифікації витрат, яка потрібна підприємству для ефективного управління своїми витратами.

        Метою дослідження є аналіз проблемних питань, які виникають під час класифікації витрат, та використання класифікації на підприємствах.

        Питанням класифікації витрат приділяється значна увага вченими, але єдиної класифікації витрат, яка б задовольняла потреби користувачів, поки що немає. На практиці підприємства використовують різні класифікації витрат.

        Традиційною ознакою класифікації витрат, яка використовується підприємствами, є належність витрат до виду, галузі та підгалузі діяльності – основної, допоміжної, обслуговуючої, забезпечувальної. Кожен вид діяльності виробляє певний вид продукції (роботу, послугу). Тому важливим є визначення собівартості окремих видів продукції, робіт, послуг.

        Наступною ознакою класифікації витрат є розмежування витрат стосовно собівартості. Витрати поділяються на такі, які включаються до собівартості (прямі матеріали, пряма заробітна плата, інші прямі витрати, загально виробничі витрати), та які відносяться на витрати періоду (адміністративні витрати, витрати на збут, інші операційні витрати). Близькою до цієї є ознака по відношенню до виробничого процесу. Витрати поділяються на виробничі (продуктивні) та невиробничі (непродуктивні).

        Традиційно в системі рахунків бухгалтерського обліку по способу віднесення на собівартість відокремлено відображаються прямі та накладні (непрямі) витрати. Особливістю їх обліку є те, що прямі витрати мають відношення до конкретного об`єкту калькуляції, а непрямі – до декількох об`єктів. Тому необхідно вибирати спосіб розподілу цих витрат по об`єктах.

        Важливою ознакою класифікації витрат є їх поділ на постійні і змінні. Такий поділ витрат має вирішальне значення для обґрунтування ціни продукції і планового обсягу виробництва. Але інформації про постійні та змінні витрати отримати за допомогою діючих рахунків неможливо. Тому необхідно вдосконалювати як аналітичний облік таких витрат, так і робочий план рахунків з метою покращення інформаційного забезпечення управління цими витратами.

        В практиці підприємств однією з основних вважається класифікація витрат за економічними елементами та статтями калькуляції. Позитивним у класифікації витрат за елементами є те, що вона не залежить від конкретних умов діяльності і склад елементів є постійним. Недоліком є те, що вона не може дати інформацію про витрати по окремим видам продукції та про їх цільове призначення.

        В практичній діяльності для цілей фінансового обліку використовується класифікація, наведена у П(С)БО 16 «Витрати» [3], а для управлінського обліку (аналізу, планування та калькулювання собівартості продукції) - галузеві Методичні рекомендації з формування собівартості продукції (робіт, послуг). Галузеві МР мають перелік калькуляційних статей, рекомендованих для використання підприємствами галузі. При калькулюванні собівартості продукції (робіт, послуг) витрати поділяються на одноелементні і комплексні. Більшість статей калькуляції є комплексними.