Лекции по "Фiнансовому iнжинiрингу"

ЗМІСТОВИЙ МОДУЛЬ 1. ТЕОРЕТИКО-МЕТОДОЛОГІЧНІ АСПЕКТИ ФІНАНСОВОГО ІНЖИНІРИНГУ

ТЕМА 1. ФІНАНСОВИЙ ІНЖИНІРИНГ ЯК ПРОЦЕС РОЗРОБКИ І ВПРОВАДЖЕННЯ ФІНАНСОВИХ ІННОВАЦІЙ

1. Актуальність появи і розвитку фінансового інжинірингу

Фінансові ринки знаходяться у постійному процесі зміни та розвитку, будучи інноваційним за своєю сутністю. Разом з тим, у сучасних умовах інтерес підприємств до фінансових інновацій викликаний дією таких факторів як дефіцит джерел і недостатній стан розвитку інструментарію довгострокового фінансування модернізації економіки, високі кредитні, валютні та відсоткові ризики, необхідність створення фінансових продуктів, максимально адекватних структурі грошових потоків. Ефект дії зазначених факторів багатократно підсилюється в умовах глобальної фінансової кризи.

З огляду на це доцільним є розвиток такого напряму розробки принципово нових фінансових інструментів як «фінансовий інжиніринг».

2. Сутність і зміст фінансового інжинірингу

У загальному сенсі інжиніринг або інженерія (від лат. Ingeniosus – винахідливий, оригінальний) представляє собою галузь використання практичних застосувань наукових досліджень. Її видами в залежності від сфери дії можуть бути виробничий інжиніринг, генна інженерія, соціальна інженерія, інженерія знань, програмна інженерія тощо. Інжиніринг зазвичай охоплює всі етапи інноваційного циклу.

Термін «фінансовий інжиніринг» з'явився у 1991 р. Фінансовий інжиніринг, за визначенням Дж. Фінерті, включає проектування, розроблення і реалізацію інноваційних фінансових інструментів і процесів, а також творчий пошук нових підходів до вирішення проблем у сфері фінансів [1]. Особливий акцент у цьому визначенні зроблено на «інноваційний» та «творчий» підхід.

Інше визначення терміну надають Б.А. Райзберг, Л.Ш. Лозовський та Є.Б. Стародубцева, звертаючи основну увагу на механізм розробки фінансових інновацій. Фінансовий інжиніринг вони розглядають: по-перше, як розробку нових фінансових інструментів та операційних схем, придатних при здійсненні фінансово-кредитних операцій; по-друге, як створення нових фінансових продуктів шляхом сполучення або розділення існуючих [2].

Англомовна Вікіпедія визначає фінансовий інжиніринг (Computational finance or financial engineering) як міждисциплінарну галузь знань, пов’язану з фінансовою математикою, числовими методами та комп’ютерною симуляцією для прийняття рішень у сфері торгівлі, страхування та інвестування, а також ризик-менеджмент цих рішень [3].

На думку І.І. Смородського, фінансовий інжиніринг дозволяє створювати фінансові інструменти, що підвищують зацікавленість підприємств в одержанні інвестицій, у виконанні своїх зобов’язань, і, відповідно, сприяє встановленню довіри між ними та інвесторами [4].

Український економіст М. Колісник розглядає фінансовий інжиніринг як метод ефективного управління структурою капіталу фірми [5]. О. Болховітов зазначає, що фінансовий інжиніринг має сприятливі можливості для розвитку в Україні, адже вітчизняне законодавство поступово адаптується до використання фінансових технологій, а існуючі нині обмеження є стимулом для впровадження фінансових інновацій [6]. В. Білошапка вважає фінансовий інжиніринг перспективним напрямом, за допомогою якого створюються нові фінансові продукти для задоволення потреб клієнта. На думку дослідника, фінансовий інжиніринг має втілитися в послугах з моделювання гібридних цінних паперів [7].

Разом з тим, слід відмітити, що в працях як вітчизняних, так і зарубіжних дослідників немає одностайності ані відносно точного визначення терміну «фінансовий інжиніринг», ані відносно сфери його застосування. Так, частина авторів розглядає фінансові інновації лише у прив’язці до ринку цінних паперів, зокрема деривативів. Інші науковці зосереджують увагу на фінансовому інжинірингу в банківській справі. Комплексний же підхід до цієї категорії досі не вироблений.

Таким чином, фінансовий інжиніринг – це комплекс заходів з підготовки і забезпечення безпосередньо процесу розробки фінансової інновації, обслуговування її впровадження на фінансовому ринку (включаючи її рекламу і просування), експлуатації готового фінансового продукту та одержання економічного ефекту від його використання.