Характеристика Юпітера

Слайд

Юпітер — п'ята та найбільша планета Сонячної системи. Середня відстань від Юпітера до Сонця становить 5,203 а. о. (778 млн км). Разом із Сатурном, Ураном і Нептуном Юпітер класифікують як газового гіганта.

Слайд

Екваторіальний радіус Юпітера дорівнює 71,4 тис. км, що в 11,2 рази перевищує радіус Землі. Маса Юпітера в 2,5 рази перевищує сумарну масу всіх інших планет Сонячної системи, разом узятих, в 317 разів — масу Землі і приблизно в 1000 разів менше маси Сонця. Густина (1326 кг/м³) приблизно дорівнює густині Сонця і в 4,16 разів поступається густині Землі (5515 кг/м³). Сила тяжіння на цій планеті більш ніж у 2,4 рази перевершує земну. Так, тіло, масою 100 кг, на Землі буде важити 240 кг. Це відповідає прискоренню вільного падіння 24,79 м/с² на Юпітері (проти 9,80 м/с² для Землі).

Слайд

У Юпітера найсильніше магнітне поле в нашій Сонячній системі. Воно в 14 разів більше, ніж на Землі. Деякі астрономи вважають, що таке поле створюється рухом металевого водню усередині планети. Юпітер - сильне радіоджерело, що може сильно зашкодити будь-якому космічному апарату, який підлетів надто близько до «Гігантської планети».

Слайд

Юпітер не має твердої поверхні. Він складається в основному з водню і гелію. Верхній шар світлих хмар, де атмосферний тиск сягає 1 атм, складається з кристаликів аміаку. Шар хмар з домішками сірки, що розташований нижче, має червоний колір. Найнижче розташовані хмари з водяної пари, які утворюються на глибині 80 км від верхніх світлих хмар. На глибині 20 000 км водень переходить у металічний стан, і його фізичні властивості нагадують розплавлений метал, який добре проводить електричний струм. Такий агрегатний стан водню (густина 4г/см3 при тискові 106 атм) на Землі не існує. В центрі планети є кам'яне ядро з більш важких елементів які перебувають там під великим тиском.

Слайд

Зовнішня атмосфера планети явно розділена на кілька витягнутих смуг уздовж широт, і це призводить до бурь і штормів уздовж їх взаємодіючих кордонів.

Слайд

Велика Червона Пляма — овальне утворення зі змінними розмірами, розташоване в південній півкулі. Насправді це довготривалий вільний вихор (антициклон) в атмосфері Юпітера, що робить повний оберт за 6 земних діб. Швидкість вітру усередині плями перевищує 500 км/год. Крім ВЧП на Юпітері є й інші «плями-вихори», менші за розмірами. Вони можуть мати білий, коричневий і червоний колір й існувати десятки років (можливо й довше). Плями в атмосфері Юпітера зафіксовано як у південній, так і в північній півкулі, але стійкі, що існують тривалий час, наявні чомусь тільки в південній.

Колір плями варіюється від цегляного червоного до світло-коричневого. Колір ВЧП поки що не знайшов однозначного пояснення. Можливо, такого кольору їй додають хімічні сполуки, що включають фосфор. Ще одним цікавим фактом є те, що Велика Червона Пляма час від часу, здається, зникає повністю!

Слайд

Юпітер має 79 супутника. Чотири наймасивніших з них (Іо, Європа, Ганімед, Каллісто) були відкриті в 1610 р. Галілео Галілеєм і названі «Галілеєвими» супутниками. Всі великі супутники Юпітера обертаються синхронно та завжди повернуті до Юпітера одним боком внаслідок впливу потужних припливних сил планети-гіганта. Інші супутники набагато менші та є скельними тілами неправильної форми. Серед них є такі, що обертаються у зворотний бік.