Листовое стекло

ЗАГАЛЬНІ ВІДОМОСТІ

Скло – всі аморфні тіла, одержувані шляхом переохолодження розплаву, незалежно від їхнього хімічного складу та температурної області затвердіння і які володіють в результаті поступового збільшення в'язкості механічними властивостями твердих тіл; причому процес переходу з рідкого стану в склоподібний має бути оборотним.

За масштабами застосування перше місце належить будівництву, в якому воно застосовується не тільки для влаштування світлових прийомів, але і як конструктивний і оздоблювальний матеріал. За 3 – 4 тис. років до н. виробництво скла було відоме єгиптянам, у цей період скляні вироби виготовлялися шляхом пластичного формування та пресування. Значний розвиток набув склоробства у Венеції, який залишався світовим центром склоробства до XVII століття. Венеціанське скло, яке відрізняється великою художньою цінністю, проникало до інших країн Європи та Близького Сходу.

Перший період розквіту скляної промисловості в Україні припадає на ХІ – ХІІ століття, коли виробництво скла, зокрема, скляних прикрас набуло масового характеру і розвивалося в найбільших торговельних центрах – Києві, Чернігові, Любечі, Галичі.

У ХІV- ХVІ століттях на зміну ремісничим майстерням приходять перші мануфактурні підприємства – гути. Найперші гути з’являються у Белзькому, Городецькому, Любачівському староствах на західноукраїнських землях.

У XVII столітті з'являються гути в Львівському старостві, на Закарпатті (поблизу Мукачева), а головні на Волині, Київщині й з другої половини XVII століття на Лівобережній Україні та на Слобожанщині. Під кінець XVII століття на Лівобережжі працювало 25 гут, на яких виготовлялося віконне скло, різноманітний посуд (зокрема аптечний), пляшки тощо, а також кришталеве та оптичне скло.

Наприкінці ХІХ століття постали великі скляні заводи на Донбасі, які працювали на мінеральному паливі (у Лисичанському і Костянтинівці). Станом на 1913 рік на Донбасі виготовлялося 2/3 продукції українського скла. Перед початком Першої світової війни на Донбасі було 10 скляних заводів,а на Правобережжі - 17, найбільші з них: Рокитянський, Романівський (Новоград-Волинський), Мірчанський (Київ).

Після занепаду під час революції скляна промисловість почала відроджуватися у 20-х роках. У 1928 — 1929 роках, на території Правобережної України діяли 14 скляних заводів. На початку 70-х років в УРСР налічувалося близько 60 підприємств скляної промисловості, у тому числі 6 заводів з виробництва листового і технічного скла, скляна промисловість була зосереджена передусім на Донбасі (тут вироблялося 95% продукції віконного скла). Найбільші заводи: Костянтинівський склоробний (заснований 1897), Костянтинівський «Автоскло» (з 1897), Лисичанський (з 1935), Львівський, Запорізький склоробний, Херсонський скляної тари, Дзеркальна фабрика в Одесі, завод художнього скла в Києві.

ВЛАСТИВОСТІ СКЛА

Властивості скла визначаються насамперед, складом оксидів, що входять до нього. Головними склоутворюючими оксидами є оксиди кремнію, фосфору та бору, відповідно до чого скла називають силікатними, фосфатними або боратними. Переважна більшість промислового скла є силікатними. Фосфатні скляні розплави застосовують в основному для виробництва оптичного, електровакуумного скла, боротні – для спеціальних видів скла (рентгенопрозорого, реакторного та ін.).

Хімічний склад скла значною мірою впливає на їх властивості. Будівельне скло містить 71,5 – 72,5 % SiO2, 1,5 – 2 % Al2O3, 13 – 15 % Na2O, 6,5 – 9 % CaO, 3,8 – 4,3 % MgO та незначну кількість інших оксидів ( Fe2O3, K2O, SO3). Збільшення вмісту оксидів Al2O3, CaO, ZnO, B2O3, BaO підвищує міцність, твердість, модуль пружності скла та знижує його крихкість. Підвищений вміст SiO2, Al2O3, B2O3, Fe2O3 збільшує теплопровідність. Оксиди лужних металів, а також CaO, BaO підвищують температурний коефіцієнт лінійного розширення,