Цивільне законодавство України та теоретичні напрацювання з даної проблематики

ЗМІСТ

ВСТУП………………………………………………………………………………3

РОЗДІЛ 1. ПОНЯТТЯ ТА ЮРИДИЧНИЙ ЗМІСТ СПАДКУВАННЯ ЗА ЗАПОВІТОМ  ……………………………………………………………………….5

1.1. Поняття та юридичні підстави спадкування за заповітом ………………….5

1.2. Загальні положення про спадкування………………………………………..12

РОЗДІЛ 2. ЗАПОВІТ ЯК ЮРИДИЧНИЙ ДОКУМЕНТ…………………………16

2.1. Поняття та форма заповіту……………………………………………………16

2.2..Види заповітів…………………………………………………………………20

2.3. Поняття заповідального відказу…………………………………………..…..23

3.Виконання заповіту………………………………………………………………27

ВИСНОВКИ……………………………………………………………………...…28

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ…………………………………………..31

Вступ

Актуальність теми. Одними з найбільш поширених суспільних відносин, що регулюються нормами права, є цивільні правовідносини, що стосуються багатьох сфер суспільного життя, зокрема питань, пов’язаних із забезпеченням майнових та немайнових прав. Серед інших до таких питань можна віднести інститут спадкування, який є одним із базових в цивільному праві, і передбачає право одних осіб (спадкоємців) отримати спадщину від іншої особи (спадкодавця). Норми чинного цивільного законодавства закріплюють положення, що визначають загальні засади здійснення права на спадщину.

Актуальність даної теми зумовлена теоретичними та практичними потребами. З одного боку, питання здійснення спадкування регулюється нормами Цивільного кодексу України та іншими законодавчими та підзаконними нормативно-правовими актами норми права, які закріплюють положення щодо поняття та видів спадкування, вимоги до суб’єктів спадкування, документів, що укладаються під час реалізації відповідного права, процедурні питання тощо. З іншого боку, положення, що закріплені в Цивільному кодексі України та регулюють ці питання, майже не змінилися з часу прийняття цього кодифікованого акту, що свідчить про те, що ці положення законодавцем не переглядались, є застарілими і потребують вдосконалення відповідно до сучасних умов розвитку держави і суспільства. Це зумовлює необхідність подальшого дослідження, моніторингу і проведення діяльності щодо внесення змін до законодавства з метою вдосконалення та запровадження найбільш ефективних правових механізмів.

Термін «спадкування» може мати кілька значень. По-перше, у найзагальнішому вигляді право спадкування є елементом цивільної правоздатності. У цьому розумінні воно належить усім суб'єктам цивільного права. По-друге, під правом спадкування можна розуміти «право (можливе) отримання спадщини за заповітом». Саме в такому значенні вживається вираз «спадщина» в ст. 1223 Цивільного кодексу, тому його можна охарактеризувати як елемент дієздатності, можливість набуття особою суб’єктивного права спадкування після особи. У цьому розумінні право спадкування є елементом цивільної правоздатності (іноді її називають «пасивною заповідальною дієздатністю»). По-третє, право спадкування можна розглядати як суб'єктивне право, яке виникає при наявності певних юридичних фактів: померлої особи або оголошення її померлою (ст. 1220 ЦК).При дослідженні обраної теми були використані вітчизняні та зарубіжні фахівці у галузі цивільного права, римського приватного права, порівняльного правознавства: С.С. Алексеева, Ч.Н. Азімова, Б.С. Антимонова, М.Ю. Барщевського, В.В. Васильченка, С.І. Вільнянського, В.В. Вітрянського, Ю.М. Власова, О.В. Дзери, А.С. Довгерта, В.К. Дроникова, О.А. Красавчикова, Н.С. Кузнєцової, В.І. Курдиновського, В.В. Луця, В. Нікольського та ін.

Метою даної наукової роботи є дослідження сутності правовідносин, пов’язаних із спадкуванням за заповітом, та надання висновків з цього питання. Відповідно до поставлених цілей визначено деякі завдання даного дослідження, зокрема:

1. Дослідити формування системи спадкування за заповітом;

 2. Опис сутності та змісту спадкування за заповітом відповідно до чинного цивільного законодавства України;

3. Проаналізувати співвідношення спадкування за законом і спадкування за заповітом;

 4. Визначити місце обов'язкового пайового права в системі спадкових прав;