Проблемні аспекти помилування в Україні

Проблемні аспекти помилування в Україні

У кримінально-правовій практиці доволі часто зустрічається поняття «помилування», яке знаходить своє відображення у принципах гуманізму. Крім того, часто «помилування» асоціюється з економією ресурсів та заходів кримінальної репресії. У кримінальному праві інститут помилування існує уже давно: його історіє налічує більш як тисячу років. Варто зазначити, що «помилування» ніяк не міняє кримінальний закон, а доповняє його, адже, має кримінально-правове значення. В Україні інститут помилування знаходить своє відображення в окремих нормативних актах та у самому Кримінальному Кодексі України.

Однак, незважаючи на це, питання помилування в Україні все ще залишається проблемним і недостатньо висвітленим, оскільки положення, якими врегульовується ця процедура, змінюються із діяльністю кожного новообраного Президента, а тому необхідно розглянути і проаналізувати основні моменти, пов’язані з помилуванням.

Помилування — це міжгалузевий правовий інститут, в якому втілюється прояв принципу гуманізму, і передбачається винесення індивідуального акту прощення засудженого, прийнятого Президентом України, в результаті чого засуджений може бути повністю або частково звільнений від відбування покарання, або покарання може бути замінене на більш м’яке. Таке визначення дає загальну уяву про помилування як міжгалузевий інститут і не вказує на його кримінально виконавчі особливості. Важливими тут є ті правовідносини, які виникають у зв’язку з використанням засудженим свого права на подання клопотання про помилування. [3 c.284]

Сьогодні п. 9 Положення про порядок здійснення помилування (затверджено Указом Президента України П. Порошенка від 21 квітня 2015 р. № 223/2015) закріплює такий перелік характеристик, що враховуються при розгляді клопотання про помилування: ступінь тяжкості вчиненого злочину; строк відбутого покарання; особа засудженого, його поведінка; щире каяття; стан відшкодування завданого збитку заподіяної шкоди; сімейні та інші обставини; думка адміністрації установи виконання покарань або іншого органу. [4]

Основною проблемою на сьогодні залишається невизначеність, що являє собою помилування, оскільки в жодному нормативно-правовому акті не знайшло свого закріплення поняття «помилування». Про помилування згадується в Конституції України [1], де в п. 27 ст. 106 зазначається, що Президент України здійснює помилування. Також помилуванню присвячено ст. 87 КК України, воно згадується у ст. 151–152 КВК України. Основним нормативно-правовим актом, який регламентує здійснення процедури помилування, є Указ Президента України, яким затверджено «Положення про порядок здійснення помилування» (далі – Положення) від 21.04.2015 р. № 223/2015 з наступними змінами і доповненнями [2].

Варто віддати належне Положенню 2015 р., яке до переліку аналізованих характеристик нормативно «повернуло» виключено в 1981 р. необхідність врахування «сімейних та інших обставин» (як це було закріплено, до речі, в Положенні 1962 р.). Однак, як свідчить колишній Керівник Служби з питань помилування Секретаріату Президента України (2005–2010 рр.) В. М. Мойсеєнко, сімейний стан та інші обставини справи враховувалися при розгляді клопотання про помилування і без спеціального закріплення цього показника в Положенні [5, с. 258]

У Департаменті з питань помилування Адміністрації Президента України зазначили, що Глава держави Петро Порошенко у 2018 році видав укази про помилування 14 осіб. "За інформацією Департаменту з питань помилування Адміністрації Президента України, Президент видав чотири Укази, якими помилував дев'ять жінок та п'ять чоловіків. При цьому повністю звільнені від відбування покарання п'ять осіб, ще для восьми істотно зменшені терміни покарання", – йдеться у тексті повідомлення. Крім того, одній помилуваній