Об'єктивних і суб'єктивних ознак доведення до самогубства

ПЛАН

ВСТУП 

РОЗДІЛ 1. ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА СКЛАДУ ЗЛОЧИНУ ДОВЕДЕННЯ ДО САМОГУБСТВА СТ. 120 КК УКРАЇНИ

1. Об’єкт злочину доведення до самогубства
2. Об’єктивна сторона злочину доведення до самогубства
3. Суб’єкт злочину доведення до самогубства
4. Суб’єктивна сторона злочину доведення до самогубства
5. Особа потерпілого як елемент криміналістичної характеристики доведення до самогубства
6. Співвиконавці доведення до самогубства

РОЗДІЛ 2. КВАЛІФІКУЮЧІ ОЗНАКИ ДОВЕДЕННЯ ДО САМОГУБСТВА

РОЗДІЛ 3.  СУДОВА ПРАКТИ ЗАСТОСУВАННЯ СТ.120 КК

РОЗДІЛ 4. ОКРЕМІ АСПЕКТИ КРИМІНАЛЬНО-ПРАВОВОГО АНАЛІЗУ ДОВЕДЕННЯ ДО САМОГУБСТВА

3.1. Зарубіжний досвід кримінальної відповідальності за доведення особи до самогубства або до замаху на самогубство

ВИСНОВКИ

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

ВСТУП 

Актуальність дослідження. У сучасному світі, який можна охарактеризувати наявністю розвиненого, гуманістичного та цивілізованого суспільства, дуже гостро стоїть питання про захист людського життя. Життя кожної людини сприймається членами соціуму, як найбільша цінність, яка б вимагала постійної охорони з боку закону, показником чого служить згадка про це у Загальній декларації прав людини від 10 грудня 1948 року, в якій ясно вказано про те, що кожна людина, незалежно від його походження і різних фізіологічних особливостей, має право на життя. Це положення закріплене в ст.3 Декларації «Кожна людина має право на життя, свободу і на особисту недоторканність». Основний функцією сучасної держави, у тому числі України, є захист цього найважливішого права кожної людини. Втілення в життя даної функції досягається шляхом здійснення державою сукупності напрямків діяльності, а саме: Україна, як сучасна соціальна держава, зобов'язана забезпечити кожній людині, яка є її громадянином, певний рівень життя, який за своєю суттю буде гідним. Таким чином, держава повинна створювати всі умови для повноцінної і комфортного життя кожного члена суспільства. [1]

Самогубство, як явище, являє собою добровільне, яке має пряму спрямованість, позбавлення людиною самого себе життя. «Доведення до самогубства» є однією з найбільш складно доказуваних категорій кримінальних справ. Кримінологи в більшості своїй дотримуються позиції, що дане злочинне діяння можна охарактеризувати, як латентне, тобто, має прихований характер. У якості причини того, що дана категорія злочинів вкрай рідко піддається виявленню з боку слідчих органів, в більшій мірі можна виділити недосконалість і недопрацювання даної норми кримінального законодавства.

В даному випадку мова йде про не зовсім чітке формулювання диспозиції ст. 120 КК України.  Саме тому дослідження кримінально правової характеристики доведення до самогубства є актуальним на сьогодні.

Об'єктом дослідження виступає склад злочину, передбаченого вітчизняним законодавством відповідно до ст. 120 КК України, а так само питання, що стосуються кваліфікації.

Предметом дослідження є норми, які поширюються на таке суспільно-небезпечне діяння, як доведення особи до самогубства, нормативно-правові акти вітчизняного законодавства, наукова література, яка висвітлює дану тему, а так само судова практика застосування ст. 120 КК України.

В Україні істотні теоретичні розробки національного кримінального права та порівняльно-правові дослідження проводили такі вчені, як Ю.В. Баулін, А.Н. Джужа, А.М. Костенко, А.А. музика, В.А. Навроцький, А.В. Савченко та інші.

У свою чергу, окремі правові аспекти доведення до самогубства, вивчали і розробляли такі українські вчені, як В.В. Гриценко, А.П. Тищенко, М.М. Ярмиш, Л.Н. Шестопалова та інші. Але в даних дослідженнях недостатня увага приділялася значенням застосування досвіду зарубіжних країн при вивченні даного питання.