Громадянство. Подвійне громадянство

ВСТУП

Актуальність теми. Одним з основних критеріїв оцінки демократичності конституційного ладу може бути врахування важливої конституційно-правової цінності – права людини на громадянство. Зважаючи на останні події в світі, пов’язані з міграційними процесами, впровадження міжнародно-правових стандартів у сфері громадянства набуває особливої актуальності. Останніми десятиліттями стосовно громадянства в міжнародному праві формуються певні уніфіковані підходи, стандарти. Водночас множинному громадянству у сучасній вітчизняній і зарубіжній науково-правовій літературі не приділяється належної уваги. Не вироблено методики дослідження, відсутні ґрунтовні наукові праці щодо порівняльного дослідження громадянства та полігромадянства, апатридів. Складність розуміння такого явища, як множинне громадянство, та й громадянство в цілому, полягає, передусім, у його багатогранності.
Слід зазначити, що окремі питання громадянства, множинності громадянства та статус апатридів досліджувались у дисертаційних роботах О.В. Журавка «Міжнародно-правова характеристика інституту громадянства» (1999), К.Л. Шкумбатюк «Державна політика України у сфері громадянства в контексті європейської інтеграції» (2004), Р.Б. Бедрія «Громадянство України: конституційно-правові основи» (2005), М.І. Суржинського «Громадянство України як конституційно-правовий інститут» (2009), Подими Я.В. «Конституційно-правові принципи громадянства України» (2010). Однак на теперішній час поза увагою науковців залишилася низка проблем, пов’язаних з нормативним регулюванням множинного громадянства, що потребують свого конституційно-правового дослідження та вирішення.Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами.
Мета і задачі дослідження. Метою курсової роботи є характеристика громадянства, множинного громадянства, статус апатридів  у конституційно–правовому вимірі.
Об’єктом дослідження є громадянство як правове явище.
Предметом дослідження є множинне громадянство.
Методи дослідження. Методологічним підґрунтям курсової роботи є сукупність філософських, соціолого-правових, формально-логічних, теоретико-правових методів та дослідницькі принципи – системності, об’єктивності, логічності, наступності, історизму тощо, а також система методів збирання, аналізу й обробки фактологічної інформації. Серед них – загальнонауковий, порівняльний і конкретно-історичний аналіз вітчизняних та зарубіжних джерел;аналіз, порівняння і синтез законодавств та інформації органів державної влади різних країн і міжнародних організацій, засобів масової інформації; методи спостереження та зіставлення. Історичний метод використано для дослідження становлення та розвитку наукової думки щодо явища громадянства, полігромадянства, осіб без громадянства з одного боку, і фактичного розвитку цього феномена – з іншого. Системний підхід застосовано для охоплення різних проявів цього явища, його впливу на стан конституційних та міжнародних відносин. Багатоаспектність і новизна предмета дослідження зумовили використання методу міждисциплінарного синтезу та залучення положень суміжних наук,в яких розробляються проблеми громадянства. При цьому об’єктом порівняння є правове регулювання відповідного громадянського стану (багатогромадянства) різних країн світу без жодного їх групування, адже не виявлено залежностей форми держави, її географічного розташування тощо від існування явища громадянства, полігромадянства, апатридів.

Теоретичну основу дослідження становлять науково–теоритичні

доробки учених: С.А. Авак’яна, З.К. Александрової, Л.Н. Анісімова,

М.В. Баглая, А.П. Балакіної, С.П. Баньковської, І.М. Барциц, Р.Б. Бедріч,

О.В. Бєлова, В.Я. Бойцова, Ю.Р. Боярса, О.Г. Брянцева, С.Р. Бутби,

Ю.Ф.Гаврушка, В.В. Галюк, А.А.Григорьєва, І.А.Діковської, М.С.Жухманова,

Р.Р. Ісмаїлова, О.А. Коломійця, О.Л. Копиленка, А.Р. Крусян, О.О. Кутафіна,

Ю.О. Лагутова, С.І. Ладигіна, О.В. Марцеляка, В.Б. Межуєва, О.І. Мєліхова,

В.О. Міхальова, Т.О. Міхальової, О.О. Нестеренка, О.А. Нікітіної,