Громадянство Ватикану

Громадянство Ватикану

Ватикан – центр римсько-католицької церкви, абсолютна теократична монархія. За своєю територією Ватикан – найменше державне утворення в світі, розташований у західній частині Риму, на пагорбі Монте-Ватикано – звідки й походить його назва.

Практично все населення Ватикану - піддані Святого Престолу, що мають паспорт (даний паспорт володіє вказує на приналежність до мешканців Апостольської Столиці (Ватикану) і видається Державним Секретаріатом) і є служителями Католицької Церкви.

Перш за все, важливо сказати, що Громадянство Ватикану має специфічну форму, не притаманну більшості держав світу. Особливістю громадянства у Ватикані є те, що воно не може переходити ні у спадок, а також не може бути надбане внаслідок народження в державі.

А основною умовою набуття громадянства є обіймання певної посади або виконання відповідних службових обов’язків на території Ватикану. Тобто воно може бути отримано тільки на основі служіння Святому Престолу та анулюється у разі припинення трудової діяльності у Ватикані.

Осіб, які мали ватиканське громадянство, ще у минулому столітті застосовувався термін «підданство». Сьогодні згідно з чинним законодавством Ватикану по відношенню до громадян цієї держави застосовується термін «громадянство».

З погляду на суворі умови набуття громадянства в Ватикані, становище осіб, які мають право на проживання та перебування у Ватикані, також суворо регламентується законодавчими актами. До прикладу, основним правовим актом був Латеранський договір від 11 лютого 1929 року. Саме у цьому договорі визначалося коло осіб, які визнавалися підданими Ватикану. Зокрема, у статті 9 зазначалось, що «відповідно до норм міжнародного права суверенітету Святого Престолу підпорядковуються усі особи, які мають постійне місце проживання у місті Ватикан. Таке місце проживання не втрачається через тимчасове проживання у інших містах».

2 лютого 2011 року Папа Бенедикт ХVI підписав новий законодавчий акт («Закон про громадянство, місце проживання та перебування»), згідно з яким громадянство надається: 1) кардиналам-резидентам, які проживають у державі або у Римі, 2) дипломатам Святого Престолу, 3) особам, які проживають у державі, оскільки виконують тут конкретну роботу або несуть службу (до них, зокрема, належать швейцарські гвардійці), 4) подружжя і діти громадян держави, якщо вони є резидентами.

Між іншим, у попередньому Законі визначалося значно більше коло осіб з родичів, котрі могли претендувати на ватиканське громадянство. Так, у ст. 2, окрім дружини та дітей громадянина Ватикану, цим правом могли скористатися батьки, брати і сестри за умови, що вони проживають разом з ними, а отриманий дозвіл на проживання у Ватикані відповідав встановленим правилам.

Відповідно до нового закону також передбачені умови втрати громадянства. Його можуть бути позбавлені: кардинали, якщо вони більше не проживають у Ватикані або Римі; дипломати Святого Престолу, коли вони залишають дипломатичну службу; особи, які були на службі у Ватикані, у випадку припинення роботи або служби, що надавали право на громадянство; дружини та діти громадянина Ватикану, який втратив це право. Також громадянство припиняється внаслідок відмови від нього або через смерть громадянина Ватикану.