Інститут громадянства ЄС

План

Вступ

1. Правове регулювання основ правового статусу людини і громадянина в ЄС.
2. Інститут громадянства ЄС: історія становлення, природа, порядок  набуття і втрати.
3. Основні права та обов’язки громадян ЄС. Допустимі обмеження здійснення прав і свобод, їх межі.
4. Хартія про основоположні права Європейського Союзу 2000 р. : юридична сила, структура та зміст. Особливості класифікації прав у Хартії.

Висновок

Список використаної літератури

Вступ

Актуальність теми. Більшість подій та перетворень у житті народів так чи інакше торкаються громадянства. Революції, зміни суспільного і державного ладу, переселення народів, війни мають безпосереднє відношення до громадянства. В залежності від історичного етапу та вищезгаданих перетворень певних особливостей набувають порядок вступу та втрати громадянства в різних країнах, основні права, обов’язки та механізм їх обмеження.

Так, після Другої світової війни, у другій половині XX ст..інститут громадянства зазнав чималих змін. Зокрема, був скасований принцип абсолютного державного суверенітету. Тепер для забезпечення миру і гарантування безпеки людства норми міжнародного права були поширені і на сферу прав людини, що раніше вважалася «виключно справою держави»[1].

На сьогодні питання пов’язані з громадянством Європейського Союзу набувають важливого значення з огляду на прагнення України до євроінтеграції. І тут вже актуальним є визначення, чим саме є громадянство ЄС: інститутом внутрішнього права ЄС чи інститутом міжнародного права.

Актуальність даної теми зумовлено також тим, що феномен громадянства ЄС викликав гострі дискусії як серед правників , так і серед представників інших професій. Тому зараз не має єдиного підходу до його змісту, мети, правової природи, співвідношення з національним громадянством.

Мета даної роботи полягає в дослідженні інституту громадянства Європейського Союзу; в з’ясуванні особливостей його правової природи, які відображають специфіку правового статусу особи в умовах формування наднаціонального правового порядку.

Для виконання даної мети поставлено ряд завдань, зокрема:

• визначити зміст правового регулювання основ правового статусу людини та громадянина в ЄС;
• дослідити історію становлення інституту громадянства ЄС, його  природу;
• визначити порядок набуття і втрати громадянства ЄС;
• встановити та описати права та обов’язки громадян ЄС, визначити допустимі межі їх обмеження;
• дослідити Хартію про основоположні права Європейського Союзу 2000р. ;
• описати особливості класифікації прав у Хартії.

Об’єктом даної роботи є суспільні відносини, пов’язані з інститутом громадянства Європейського Союзу.

Предметом є інститут громадянства Європейського Союзу як особливий політико-правовий феномен.

Методи дослідження . При розробці даної теми застосовувався  комплекс загальнонаукових та спеціальних методів.

Зокрема, історичний метод дав змогу зрозуміти передумови виникнення інституту громадянства Європейського Союзу та різні етапи його розвитку.  Окремі поняття уточнювалися завдяки формально-юридичному методу. При встановленні особливостей громадянства ЄС та національного громадянства держави у нагоді став порівняльно-правовий метод, а механізм забезпечення прав громадян ЄС на національному та наднаціональному рівнях був досліджений завдяки методу узагальнення. Перспективи розвитку громадянства ЄС базуються на методі правового прогнозування. Діалектичний метод використовувався для виявлення тенденцій у розвитку правового регулювання громадянства Європейського Союзу. Системний метод застосовувався при розробці понятійних і методологічних проблем визначення правового статусу громадян ЄС.