Правовий статус людини

Правовий статус людини

Правовий статус людини (від лат. "status" - положення, стан) - юридично закріплене становище людини в суспільстві, відповідно до якого фізична особа як суб'єкт права вступає у правовідносини, координує свою діяльність і поведінку в суспільстві.

Правовий статус особи - це юридичне закріплення положення людини у сучасному суспільстві.

Правовий статус особи - сукупність юридичних прав, свобод та обов'язків особи, які закріплені в діючому законодавстві і складають соціально допустимі і необхідні потенційні можливості особи мати суб'єктивні права і обов'язки і реалізувати їх в системі суспільних відносин.

Правовий статус особи - система прав та обов'язків, що законодавчо закріплюється державою в конституціях та інших нормативно-юридичних актах.

Cтруктура правового статусу складається з таких елементів:

• статусні правові норми і правові відносини;
• суб'єктивні права, свободи і юридичні обов'язки;
• громадянство;
• правові принципи і юридичні гарантії;
• законні інтереси;
• правосуб'єктність;
• юридична відповідальність.        

Суб'єктивні права - такі права, що належать конкретній особі і об'єктивуються в діючому законодавстві, яке є підставою для реалізації суб'єктивних прав особи.

Суб'єктивний юридичний обов'язок - міра необхідної поведінки чи діяльності особи, яка закріплена в законодавстві і спрямована на задоволення потреб і інтересів інших суб'єктів суспільних відносин.

Законні інтереси особи - це дозволені нормативно-правовими актами прагнення особи до задоволення своїх потреб, до володіння тими чи іншими благами, соціальними цінностями, послугами.

Правосуб'єктність - здатність людини бути учасником правовідносин. Правоздатність - здатність суб'єкта мати суб'єктивні права та юридичні обов'язки.

Дієздатність - це здатність суб'єкта своїми діями самостійно реалізовувати суб'єктивні права і виконувати юридичні обов'язки, її поділяють на угодоздатність та деліктоздатність.

Угодоздатність - це здатність суб'єкта правовідносин особисто своїми діями здійснювати та укладати цивільно-правові угоди.

Деліктоздатність - це здатність суб'єктів правовідносин нести юридичну відповідальність за вчинене правопорушення.

Юридична відповідальність - міра покарання правопорушника шляхом позбавлення його певних соціальних благ чи цінностей (матеріальних, духовних чи особистих), які йому належали до факту правопорушення, від імені держави (суспільства), на підставі закону або іншого нормативного акта з метою попередження правопорушень в перспективі і відновлення (чи відшкодування) втрачених суб'єктивних прав на матеріальні і духовні цінності.

Юридична відповідальність - специфічне правовідношення між державою і правопорушником, що полягає у покладанні на останнього певних санкцій особистого, майнового чи організаційного характеру.

Правовідносини - це урегульовані нормами права суспільні відносини, учасники яких виступають як носії суб'єктивних прав і юридичних обов'язків, що забезпечуються державою.

Правовий статус людини ґрунтується на сучасному вченні про свободу, в основі якого лежать ціннісні ідеї:

1. усі люди вільні від народження, і ніхто не має права відчужувати їх природні права. Забезпечення реалізації, охорони і захисту цих прав - головний обов'язок держави;
2. свобода особи полягає у можливості робити все, що не завдає шкоди іншій особі;
3. межі свободи можуть бути визначені законом, який відповідає праву (природженим правам людини), а право є мірою свободи, достатньою для повного самовираження людини;
4. обмеження прав можливе винятково з метою сприяння досягненню загального добробуту в демократичному суспільстві та перешкоджання усяким спробам особи використовувати надану їй свободу на шкоду суспільству, державі, співгромадянам. Суспільство, забезпечуючи свободу особи, не може допускати анархії, беззаконня, обмеження прав і законних інтересів інших громадян, свавілля держави.

Ці ідеї є витоками і осердям принципу верховенства права.