Криза та розпад Версальсько-Вашингтонської системи міжнародних відносин

НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ БІОРЕСУРСІВ І ПРИРОДОКОРИСТУВАННЯ УКРАЇНИ

Кафедра міжнародних відносин і суспільних наук

РЕФЕРАТ

з дисципліни: Міжнародні організації та глобальні проблеми людства

на тему: «Криза та розпад Версальсько-Вашингтонської системи міжнародних відносин»

Виконала:

студентка спеціальності:

Міжнародні відносини,

суспільні комунікації

Науковий керівник:

доктор політичних наук

м.Київ – 2023 р.

ЗМІСТ

ВСТУП………………………………………………………………………………….3

РОЗДІЛ І. Криза та розпад Версальсько-Вашингтонської системи……………4

     1.1. Становлення Версальсько-Вашингтонської системи – 1919-1922 рр……….4

     1.2. Криза Версальсько-Вашингтонської системи…………………………………6

     1.3. Розпад Версальсько-Вашингтонської системи …………………………..…...8

ВИСНОВКИ…………………………………………………………………………..10

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ…………………………………………..12

ВСТУП

Міжнародні системи та організації відіграють важливу роль у сучасній світовій політиці. Вони створюють рамки для співпраці між країнами, встановлюють правила та норми для ведення міжнародних відносин і сприяють упорядкуванню світової політики.

Однією з основних функцій міжнародних систем є підтримка світового миру та безпеки. Історія світових конфліктів і війн свідчить про те, що без міжнародного регулювання і співпраці країн може настати хаос та агресія. Міжнародні системи надають механізми для вирішення конфліктів шляхом дипломатії, переговорів та арбітражу, що сприяє підтримці світового миру.

Засновники міжнародних систем також визначають загальні цінності та норми, які країни мають дотримуватися. Це сприяє підтримці прав людини, демократії та соціальної справедливості. Міжнародні системи встановлюють стандарти, за якими країни оцінюються у міжнародному співтоваристві, і надають засоби для впливу на країни, які порушують ці стандарти.

Міжнародні системи є необхідними для упорядкування світової політики. Вони сприяють стабільності, розвитку та миру в сучасному світі. Без них сучасний світ був би менш передбачуваним і менш безпечним. Міжнародні системи є важливими інструментами для розв'язання глобальних проблем і викликів, які стоять перед світовим співтовариством.

Зважаючи на нинішні виклики і загрози, які стоять перед світовим співтовариством, необхідність міжнародних систем управління та співробітництва набуває ще більшого значення. Один із головних аспектів цієї необхідності полягає в регулюванні глобальних проблем, таких як зміна клімату, пандемії, масові міграції та боротьба з тероризмом. Ці проблеми не мають кордонів, і їх вирішення вимагає спільних зусиль від багатьох країн.

РОЗДІЛ І

Криза та розпад Версальсько-Вашингтонської системи

1.1 Становлення Версальсько-Вашингтонської системи – 1919-1922 рр.

Версальсько-Вашингтонська система міжнародних відносин — це форма взаємодії держав, яку було встановлено після Першої світової війни. Провідна роль у її формуванні належала країнам-переможницям: Великій Британії, Франції, США та Японії.

В системі Версальсько-Вашингтонських угод базувалася на серії міжнародних договорів, які були укладені з країнами, що були переможеними в Першій світовій війні, а також на рішеннях, прийнятих під час Вашингтонської конференції 1921–1922 років. Мирні договори які було підписано з країнами, що зазнали поразки:

• Німеччиною — Версальський мирний договір 1919;
• Австрією — Сен-Жерменський мирний договір 1919;
• Болгарією — Нейїський мирний договір 1919;
• Угорщиною — Тріанонський мирний договір 1920;
• Туреччиною — Севрський мирний договір 1920.

Ці угоди закріпили територіальні зміни, які відбулися після розпаду Німецької, Австро-Угорської та Османської імперій. США ініціювали Вашингтонську конференцію (12.11.1921–06.02.1922), на якій було прийнято важливі рішення. Спільно з Великою Британією, Францією та Японією було узгоджено політику щодо захисту колоніальних володінь, встановлено нове співвідношення флотів, забезпечуючи паритет між військово-морськими силами США та Великої Британії, і визначено політику "відкритих дверей та рівних можливостей" відносно Китаю. В цілому, Вашингтонська конференція закріпила вплив США в Тихоокеанському регіоні[1,2,3].