Аналіз сутності законодавчого процесу як системи

ВСТУП

РОЗДІЛ 1.  ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ЗАКОНОДАВЧОГО ПРОЦЕСУ

1.1 Поняття правотворчості, її відмінність від законотворчості

1.2 Сутність і види законодавчого процесу

1.3 Стадії законодавчого процесу

ВИСНОВОК ДО РОЗДІЛУ 1.

РОЗДІЛ 2.  ЗАКОНОТВОРЧИЙ ПРОЦЕС В УКРАЇНІ

2.1 Поняття законотворчого процесу

2.2 Участь громадян у законотворчому процесі 

2.3 Правотворчість місцевих державних адміністрацій

ВИСНОВОК ДО РОЗДІЛУ 2.

РОЗДІЛ 3.  ПРОБЛЕМИ ЗАКОНОДАВЧОГО ПРОЦЕСУ

3.1 Проблеми процесу кодифікації законодавства

3.2 Проблеми юридичної техніки

3.3 Вдосконалення професійної підготовки учасників законотворчого процесу

ВИСНОВОК ДО РОЗДІЛУ 3.

ЗАГАЛЬНИЙ ВИСНОВОК

ЛІТЕРАТУРА

ВСТУП

Законодавчий процес - чітко врегульована Конституцією України та Регламентом Верховної Ради України діяльність, яка полягає у творенні законів. У Конституції України 1996 р. було зафіксовано основні вимоги щодо організації законодавчої діяльності. Єдиним органом законодавчої влади в Україні є парламент - Верховна Рада України (ст. 75 Конституції України). Також у Конституції України чітко визначено законодавче регулювання найважливіших сфер суспільного життя (ст.92), закріплено вичерпний перелік суб’єктів права законодавчої ініціативи (ст.93), визначено порядок підписання та оприлюднення законів, а також порядок набуття ними чинності (ст.94). 

У процесі становлення правової системи в Україні впродовж 90-х років сформувалося законодавство, яке належним чином не забезпечує ефективного правового регулювання суспільних відносин у більшості галузей. За останні роки політико-правова практика виявила низку недоліків і прогалин в організації законодавчої діяльності, особливо в умовах політичних і парламентських криз, і гостро поставила проблему оптимізації законодавчого процесу в Україні. 

        Актуальність теми дослідження. Безперечно, законотворча діяльність парламенту України є важливим напрямом наукових та практичних досліджень. Роль закону  дуже вагома, адже він регулює основні, найбільш значущі й важливі суспільні відносини. Законодавство охоплює більшість сфер життєдіяльності людини, розширює свої межі регулювання в міру розвитку суспільних відносин. На сьогоднішній день недосконалість вітчизняної законодавчої бази є загальновизнаним фактом у нашій країні й за її межами, що негативно впливає на вирішення проблем економіки, державного управління, інших сфер суспільного життя. Будь-які недоліки законодавчого процесу позначаються на якості законів, що має наслідком неефективне регулювання суспільних відносин. Такі закони стають недієвими або суперечать існуючій системі правових норм.

Вагома роль законодавства в житті кожної особи і суспільства загалом передбачає знання способів, використання різноманітних засобів, за допомогою яких формується і розвивається законодавство. Без такого знання виключається будь-яка вдала й ефективна діяльність щодо створення законів, які покликані забезпечувати свободу особи та прогрес суспільства.

В Українській державі спостерігається така ситуація, що суб’єкти, які визначають зміст та шлях розвитку законопроекту, мають невисокий рівень як правових знань, так і правової культури. Адже законотворення вимагає від учасників не просто сукупності знань та навичок, а оволодіння виробленими теорією права основами правотворення, законотворення і законодавчої техніки.

        Мета та завдання дослідження. Метою дослідження курсової роботи є аналіз сутності законодавчого процесу як системи, визначення його характеристик та особливостей їх виявлення в умовах сучасної України, з’ясування проблем здійснення національного законодавчого процесу, а також можливі варіанти вирішення цих проблем.

Для досягнення поставленої мети визначені такі основні завдання:

–  дати загальне поняття правотворчості;

–  визначити сутність, зміст і стадії законодавчого процесу;

–  з’ясувати поняття та зміст законотворчості як різновиду правотворчої діяльності;