Шпаргалка по "Политологии"

15. Теорія «демократичного миру» Е. Канта та її ідеалістичний зміст.

Хоча Кант вважав, що причини воєн кореняться в початковій порочності людського роду, в цій роботі («До вічного миру») філософ досить оптимістично пропагував ідею міжнародної угоди. Практична робота по встановленню миру на землі аж ніяк не примарна, тому своєму трактату він надав форму договору, всіляко наслідуючи дипломатичним документам. Необхідно підкреслити, що теорія німецького філософа – це одна з ключових теорій ліберально-ідеалістичної парадигми теорії міжнародних відносин, яка привела до появи емпіричних досліджень, що зробили спробу підтвердити або спростувати ідеї висунуті Кантом і його послідовниками. Основною тезою І. Канта є припущення про неможливість воєн між демократичними (якщо точно слідувати його тексту − швидше за республіканськими) державами. Зазначимо, що у теорії міжнародних відносин сплеск інтересу до трактату німецького філософа стався в другій половині XX ст., перш за все, з боку представників її ліберальної течії.

При цьому найбільший інтерес прихильників лібералізму викликали три Остаточні статті мирного договору, запропонованого Кантом:

1) внутрішній устрій держав має бути республіканським;

2) держави повинні укласти між собою мирний союз;

3) всім людям повинно бути гарантовано право всесвітнього громадянства [Кант 1994: 14-26]. Інтерпретація цих статей «Вічного миру» в дусі лібералізму привела до виникнення однієї з найбільш впливових і обговорюваних сучасних концепцій в теорії міжнародних відносин − теорії демократичного миру. Головна ідея цієї теорії зводиться до твердження, що ліберальні демократії миролюбні за своєю природою і не воюють між собою, тому єдиний шлях до встановлення всезагального миру – це поширення ліберально–демократичних цінностей серед усіх країн світу. Її представники наполягають на тому, що принципи і методи здійснення політики всередині держави поширюються на її зовнішню політику, тому, на відміну від демократичних держав, авторитарні більш схильні до проявів насилля.

Мета ж Канта по лягала в тому, щоб запропонувати такі статті до говору, сформулювати в них такі умови, які забезпечували б не тимчасове перемир'я, а вели до сталого (вічного) миру, які б назавжди усували війну із життя європейських народів.

Перша стаття, з якої Кант починає свій проект, власне, і формулює цю найважливішу вимогу до будьякого мирного договору, якщо він і справді має на меті мир, а не тимчасове припинення війни. "Жоден мирний договір, - вказує Кант, - не по винен вважатися таким, якщо під час його укла дання таємно зберігаються підстави для майбутньої війни". На цю обставину, до речі, і вка зує прикметник вічний, який, однак, стає зайвим, коли мирний договір відповідає своєму по няттю, тобто знищує всі причини майбутньої війни.

Запропонований Кантом договір складається з двох частин: шести "прелімінарних" (попередніх) і трьох "дефінітивних" (остаточних) статей, а також кількох додатків до них. Звертає на себе увагу той факт, що і головні розділи цього трактату, й особливо додатки до них змістовно пов'язані з різними аспектами філософської сис теми Канта: моральною філософією (етикою), філософією права, філософією історії, а ідеї, сформульовані тут, мають продовження в інших працях філософа ("Критика практичного розу му", "Метафізика моралі", "Ідея загальної історії у всесвітньо-громадянському плані").

З другого боку, ідея вічного миру досліджувалась не тільки в цьому трактаті, ай в інших працях. Це свідчить про те, що тема не була випадковою для Канта, що ідея миру була важливим елемен том і результатом всієї Кантової системи. Проте саме в трактаті вона досліджена комплексно і всебічно, і саме він ставить Канта в ряд видат них миротворців Нового