Співвідношення права та звичаєвої норми у міжнародному праві

ЗМІСТ

Вступ…………………………………………………………………………………..3

Розділ 1. Роль та місце звичаєвої норми у міжнародному праві………………….5

1.1. Поняття та загальна характеристика звичаїв у міжнародному праві………...6

1.2. Звичай, як джерело міжнародного права………………………………………9

Розділ 2. Співвідношення права та звичаєвої норми у міжнародному праві…...15

2.1. Єдність права і звичаю у міжнародному праві…………………………….…15

2.2. Розмежування права та звичаю у міжнародному праві……………………...17

2.3. Взаємодія права і звичаю у міжнародному праві…………………………….22

2.4. Суперечності між правом і звичаєм у міжнародному праві………………...24

Висновки…………………………………………………………………………….26

Список використаних джерел……………………………………………………...28

ВСТУП

Актуальність теми дослідження. Звичай - правило поведінки, що склалося внаслідок фактичного його застосування протягом тривалого часу; основна форма регулювання поведінки в суспільстві в умовах родових відносин.

Звичай як джерело права визнавався ще римськими юристами, якщо при розгляді справи були відсутні конкретні вказівки, виражені в інших формах права. В таких випадках вимога звичаю вважалася обов'язковою і рівнозначною правовій вимозі. Проте не будь-який звичай визнавався таким, що має юридичну силу. Звичай не повинен був суперечити закону, малося на увазі, що він повинен його доповнювати; безумовним вважалося, що Звичай не може відміняти вказівку закону. Для визнання правовою вимогою звичай повинен був: а) виражати тривалу правову практику; б) відображати одноманітну практику - як дії, так і бездіяльності; в) втілювати невідкладну і розумну потребу в правовому регулюванні ситуації. Нарешті, специфіку застосування звичаю складало те, що звичай не презюмувався в суді, а доводився.

Актуальність теми полягає в тому, що роль та місце права звичаїв у міжнародному праві прийнято вважати як форму вираження міжнародно-правової норми. Слід мати на увазі, що жодний із документів міжнародного права не містить вичерпного переліку його джерела.

Мета роботи - дати характеристику звичаєвої норми, як джерела міжнародного права, визначити її роль та місце в системі права. Вказана мета зумовила вирішення наступних завдань:

- розкрити поняття та загальну характеристику звичаїв у міжнародному праві;

- визначити звичай, як джерело міжнародного права;

- дослідити єдність права і звичаю у міжнародному праві;

-  зробити розмежування права та звичаю у міжнародному праві;

- проаналізувати взаємодію права і звичаю у міжнародному праві;

- встановити суперечності між правом і звичаєм у міжнародному праві.

Предметом дослідження є утворення звичаєвої норми міжнародного права.

Об’єктом дослідження є звичаєві норми міжнародного права.

Методами дослідження. З метою одержання найбільш достовірних наукових результатів застосовувалася система загальнонаукових та спеціально-наукових методів, зокрема: формально-логічний, порівняльний, діалектичний; нормативний; системний; аналіз; синтез; порівняння.

Структура та обсяг курсової роботи. Курсова робота складається зі вступу, двох розділів (поділених на 6 підрозділів), висновків та списку використаних джерел (15 найменувань). Загальний обсяг курсової роботи – 29 сторінок.

РОЗДІЛ 1.

РОЛЬ ТА МІСЦЕ ЗВИЧАЄВОЇ НОРМИ У МІЖНАРОДНОМУ ПРАВІ

1.1. Поняття та загальна характеристика права звичаїв у міжнародному праві

Звичай - це правило, яке склалося давно, систематично застосовується, хоч і не потребує своєї фіксації у певній правовій формі. Звичаї поділяються на міжнародні й торговельні[6].