Договірно-правова база між Україною та Іспанією

Творче індивідуальне завдання № 1

ПЛАН

1. Вступ
2. Таблиця “Договірно-правова база між Україною та Іспанією”
3. Аналіз таблиці
4. Аналіз договору “Договір про дружбу і співробітництво між Україною і Іспанією”
5. Висновок

                                        Вступ

Протягом багатогранної історії людства існували лише малочисельні випадки україно-іспанських відносин. Першим контактом між сучасною Україною та Іспанією історики вважають V століття. З українських степів до іспанських земель прийшли племена аланів. У союзі з германським племенем свевів вони заснували Свевське королівство в Галісії, а також Аланську державу у Південній Іспанії. У VI столітті Піренейський півострів підкорили вестготи. Це була одна з гілок готського народу, який після втрати влпсної держави в Україні, мігрував до Середземномор’я, де заклав Італійське та Іспанське королівства. На початку VIII століття іспанські терени були завойовані мусульманами. Частину війська завойовників складали раби, так звані сакаліби (слов’яни), набрані зі Східної Європи.

Наступна згадка українсько-іспанських відносин відбулася під час Тридцятилітньої війни (1618-1648 рр.). Українські козаки брали участь у війні на боці католицького іспано-португальського союзу проти протестантської коаліції, підтримуваної Османами і Московією. Також, історики згадують про українську роту, яка воювала на боці Іспанської республіки під час Громадянської війни в Іспанії (1936-1939 рр.). Іспанських націоналістів під проводом Франко підтримували колишні військові УНР, які втратили державність у боротьбі з комунізмом.  

        З наведених вище фактів можна зробити висновок, що протягом усієї історії України, яка нараховує тисячі років, дипломатичних зв’язків з Іспанією нараховується досить мало. Це передусім пояснюється нелегкою долею нашої держави, яка постійно  була у складі певних держав та не мала незалежності. Ще одним чинником, який не давав розвиватися активним стосункам між державами була відстань (близько 3500 тис. км.), яка була чималою проблемою у минулому, адже держави намагалися встановити дипломатичні відносини передусім зі своїми сусідами. На мою думку, це є найважливішими причинами малочисельних контактів між державами у минулому.

На мою думку, переломним моментом у відносинах між Україною та Іспанією стала незалежність нашої держави та її визнання Іспанією 31 грудня 1991 року., адже після цієї події пожвавилися відносини між обома країнами. Уже 30 січня 1992 року український міністр закордонних справ Анатолій Зленко підписав зі своїм іспанським колегою, Франсісіко Фернандес-Ордонєсом, спільне комюніке про встановлення дипломатичних відносин між Україною і Королівством Іспанія. Формальне встановлення дипломатичних відносин було лише питанням погодження графіків міністрів обох країн та відбулося 30 січня того року, в Празі. Цей вказаний «пріоритет» Іспанії стосувався, зокрема, підходу до відкриття посольств - маючи перед собою панораму двох десятків нових країн. Через кілька днів після встановлення дипломатичних відносин до Києва прибули посадовці МЗС Іспанії для підготовки відкриття посольства. Так, у серпні 1992 року в українській столиці розпочало функціонування перше відкрите на теренах екс-радянських республік постійне дипломатичне представництво Іспанії. Посольство України в Іспанії було відкрито в червні 1995 року. Спершу воно розміщувалося в офісному приміщенні в центрі Мадриду (представництво очолював Олександр Гнєдих), а згодом, за роботи першого призначеного посла - Олександра Тараненка, відтак, українська дипломатична присутність в Іспанії поширилася з відкриттям Генерального консульства України в Барселоні та Консульства України в Малазі.