Сервітут як право користування чужим майном

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ УНІВЕРСИТЕТ УПРАВЛІННЯ ТА ПРАВА

Кафедра цивільного права та процесу

Навчальна дисципліна

Цивільне право України

КУРСОВА РОБОТА

на тему:

Сервітут як право користування чужим майном

Виконала:

Боднар Тетяна Анатоліївна

Студентка 2 курсу 1 групи

юридичного факультету

Перевірила:

Чорна Жанна Леонтіївна ,

доцент кафедри, кандидат юридичних наук,

Хмельницький

2021

ЗМІСТ

ВСТУП…………………………………………………………………

3

РОЗДІЛ 1 ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ ПРО ПРАВО ОБМЕЖЕНОГО КОРИСТУВАННЯ ЧУЖИМ МАЙНОМ………….

5

1.1. Поняття та правова природа сервітуту……………………

5

1.2. Підстави встановлення сервітуту………………………….

8

1.3. Суб’єктно-об’єктний склад сервітутних правовідносин ..

1 1

1.4. Зміст сервітуту…………………………………………….

12

РОЗДІЛ 2 ВИДИ СЕРВІТУТІВ…………………………………….

13

2.1 Земельний сервітут…………………………………………

13

2.1. Особистий сервітут…………………………………………

17

РОЗДІЛ 3 ПРИПИНЕННЯ СЕРВІТУТУ…………………………...

19

ВИСНОВКИ………………………………………………………….

22

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ……………………………

25

ВСТУП

Права власності можуть задовольнити лише первісне економічне життя. Режим, заснований виключно на особистих правах власності, був би режимом, який повністю ізолює одну людину від іншої. В умовах розвитку та домінування ринкових відносин у суспільстві вирішується питання про створення таких правових форм, які дають можливість певної участі однієї особи у праві власності іншої особи незалежно від згоди власника або за його згодою. Юридичні відносини з приводу власності на землю є досить складним правовим явищем. Розвиток міст викликає значний інтерес до землі, іншої нерухомості, інженерних споруд та дорог загального користування. Існує проблема створення оптимального балансу інтересів між приватним власником та суспільними інтересами, взаємозв'язку між сусідськими інтересами та здійсненням майнових прав загалом.

Науково-теоретичний аналіз структури сервітутів, способів їх придбання та практики застосування відповідного законодавства свідчить про актуальність даного органу речового права, особливо для розвитку земельної реформи, житлово-комунального господарства, а також побудови та розвитку законодавства про майнові права на нерухомість.

Сучасний стан науки свідчить про необхідність вивчення умов походження та здійснення суб'єктивних прав власності, а також динаміки відносин власності, оскільки законодавець намагався включити індивідуальні права власності у багато правових актів, не завжди забезпечуючи змістовну та єдину концепцію. Прикладами такого підходу є Лісовий кодекс України (стаття 23), Земельний кодекс України (стаття 98), Закон України "Про державну реєстрацію основних прав на нерухоме майно та їх обтяження" (стаття 4) та інші законодавство, яке визначає актуальність обраних