Електронні засоби доказування

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ ТА НАУКИ УКРАЇНИ

КАФЕДРА ПРАВОСУДДЯ

Реферат

на тему:

«ЕЛЕКТРОННІ ЗАСОБИ ДОКАЗУВАННЯ»

Виконав:

студент 2-го курсу

групи ЮРМ 2001

Перевірив:

д.ю.н., професор

Суми - 2021 р.

ПЛАН:

ВСТУП

1. ЕЛЕКТРОННІ ЗАСОБИ ДОКАЗУВАННЯ

ВИСНОВОК

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

ВСТУП

Двадцять перше століття є періодом широкого запровадження та використання різних інноваційних технологій, електронних способів комунікації і мережі Інтернет у буденному житті, зокрема це стосується і цивільного процесу. Використання Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, можливість подання позовних заяв, клопотань онлайн, участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції – все це стає звичайною справою для більшої частини суспільства. Тому, зважаючи на суцільну комп’ютеризацію та інформатизацію, дієве використання здобутків науково-технічного прогресу стало нагальним питанням у судочинстві. Так у 2017 році змінами до цивільного законодавства було розширено категорію доказів, внаслідок запровадження досить нового поняття «електронного доказу». Впровадження цього правового інституту було необхідністю, оскільки наразі це один із основних інструментів для реалізації права на захист фізичних та юридичних осіб.

Актуальність дослідження обумовлюється тим, що на сучасному етапі під час стрімкого розвитку та удосконалення електронних засобів комунікації та носіїв інформації, питання електронних доказів набуває нового значення, що зумовлює виникнення нових теоретичних та практичних проблем при їх застосуванні, тому порівняльний аналіз законодавчого закріплення та практики застосування даної теми в цивільному судочинстві зарубіжних країн та України дасть можливість виокремлення подальших шляхів модернізації електронних засобів доказування загалом.

Тема електронних засобів доказування у цивільному процесі останнім часом досліджувалась багатьма видатними вітчизняними та зарубіжні науковцями, зокрема свої праці присвятили М.М. Ясинок, О.І. Антонюк, О. Гусєєв, А.Ю. Каламайка, В.С. Петренко, І.І. Демчишин, О.С. Чорний та інші. Методологічною основою нашого дослідження стали праці Д.М. Цехан, А.О. Воронюк, М.В. Пушкар, С.М. Гетманцев, С.А. Чванкіна, Р.В. Пожоджук тощо.

Метою нашої роботи є дослідження питань електронних засобів доказування у цивільному процесі України та зарубіжних країн, проблематики застосування, а також визначення можливих шляхів удосконалення.

1. ЕЛЕКТРОННІ ЗАСОБИ ДОКАЗУВАННЯ

Говорячи про поняття «електронних доказів», зауважимо, що раніше в українському судочинстві використовували поняття «електронний документ», зміст якого закріплено в Законі України від 2003 року «Про електронні документи та електронний документообіг». Згідно цього Закону електронним документом є відповідний документ, який містить інформацію у вигляді електронних даних та який включає обов’язкові реквізити для документа [1]. А вже після судової реформи у процесі почали застосовувати категорію електронних доказів.

Визначення електронних доказів міститься в статті 100 Цивільного процесуального