Вплив камерної науки на розвиток поліцейського права

Харківський національний університет імені В. Н. Каразіна Юридичний факультет

Кафедра конституційного і муніципального права

Реферат

з навчальної дисципліни

Адміністративне право

Вплив камерної науки на розвиток поліцейського права

Студента (ки) 2 курсу групи ЗЮП-22 спеціальності        081Право

Бакай Олексія Миколайовича

Керівник:        Пахомова І.А., к.ю.н.,

м. Харків - 2021 рік

Вступ

 Виникнення і розвиток камералістика

 Розвиток державно-управлінської думки в поліцеістіке.  

 Представники науки поліцейського права.

Висновок.

Список використаної літератури  

Вступ

Розвиток теорії та практики управління - це, перш за все еволюційний процес. Державно-управлінська думка, предметом якої є, насамперед, дослідження державного впливу на суспільні відносини, управління громадськими справами, має тривалу й давню історію.
Проблема управління публічними справами виникала на самих ранніх етапах розвитку цивілізації. Так, наприклад, у Давньому Римі, Греції та Єгипті значну увагу приділяли підтримання порядку і забезпечення лояльності громадян, благоустрою, організації та утримання війська, спорудження доріг і каналів іт. п.  У пору абсолютизму управління громадськими справами зосереджувалася в руках правителя, воля якого була законом, а дії не обмежувалися ніякими адміністративними розпорядженнями. Предмета науки адміністративного управління, як і її самої, ще не існувало, як не існувало сформованої системи розподілу влади, а також адміністративно-правового порядку, в рамках якого були б встановлені правовим шляхом суб'єктивні права індивідуумів по відношенню до державної влади.  Вважається, що початок розвитку науки адміністративного управління поклала наука про фінанси, економіці і господарстві, яка виникла в Австрії та Німеччини в XVII ст. і називалася «камералістика».  Подальший розвиток державно-управлінська думка отримує в поліцейській науці, або поліцеїсциці, яка згодом перетворилася в науку адміністративного права.  Метою даного реферату є вплив камерної науки на розвиток поліцейсьго права.

1. Виникнення і розвиток камералістики

У XVIII ст. під впливом потреб ефективного ведення палацового господарства в Німеччині з'явилася наука камералістика, корені якої сягають в XVI століття [[1]].  У німецькій економічній літературі камералістика (нім. Kameralistik, від пізньолат. Camera - палацова скарбниця) означала сукупність адміністративних та господарських знань з ведення камерального, у вузькому сенсі слова палацового, а широкому - державного господарства. Камеральними науками називався спеціальний цикл адміністративних та економічних дисциплін, які викладалися в ХVII-ХVIII ст. в університетах Німеччини та інших європейських країнах, а з 2-й пол. XIX ст. також і в університетах.  Ця наука досліджувала цілий ряд взаємозв'язаних проблем: державне управління, державні фінанси, економіку, аграрне справу, гірнича справа, торгівлю і інше.  Своє найменування камералістика отримала від камеральних управлінь, що створювалися в середні століття князями, герцогами і королями, мали значне власне господарство. Для підготовки чиновників і керуючих господарством великих феодалів на особливих факультетах університетів та в спеціальних камеральних школах викладалися науки, що одержали назви камеральних. Останні охоплювали, головним чином, гірнича справа, лісове та сільське господарство.  К. Маркс охарактеризував камералістику як мішанину найрізноманітніших відомостей,  вогонь яких повинен витримати кожен сповнений надій кандидат в німецькі бюрократи [[2]].  Її найбільш яскравими представниками були вчені - Зонненфельс, Шредер, Юсти, Берг і ін.  Камералістика сприяла автономізації адміністрування як спеціального виду діяльності, відділенню адміністративного управління від судочинства (Regierungs-sachen і Justizsachen). Надалі камералістика розділилася на науку адміністративного управління і поліцейську науку (адміністративне право).
Камеральна наука розробила власний інструментарій для вивчення управління, його структури і т.п. В університетах починають студіювання курсу камеральних наук, до складу яких включали цикл адміністративних та економічних дисциплін. Вчення камералістів пов'язувалося з управлінням за допомогою дорадчих органів, які протягом XVIII-XIX ст. в Німеччині перетворюються в міністерства, колегіальна форма управління в яких врівноважувала певним чином централізацію політичної влади [[3]].
Перші кафедри камералістика засновані в Халле і під Франк-Фурта-на-Одері. З цього моменту молода наука отримує подальший розвиток, завдяки чому розширюється її предмет, до якого входять всі дисципліни, пов'язані з державною політикою: економічна наука, політика, поліцейська наука, наука про фінанси, мануфактурне справу, гірське будівництво і т. п. На відміну від початкової, ця камералістика отримує назву нової, її викладання розширює свою географію настільки, що в XIX ст. досягає і України. У процесі розвитку камералістика з неї виділяються деякі дисципліни, зокрема, поліцейське право, що створило базу для самостійного наукового дослідження його питань.  З плином часу змінюються управлінські функції і ставлення до їх здійснення. Нові ідеї про державу і його пристрої принесла у світ англійська буржуазна революція. Томас Гоббс, а потім - Джон Локк у «Двох трактатах про управління» піддають критиці феодально-теократичну концепцію виникнення влади короля [[4]]. Формується концепція природного права, згідно з якою кожен індивід у природному, вільному стані має право на виконавчу владу, яка є, таким чином, похідною від спільноти людей. У державі, яка створюється шляхом укладення суспільного договору, ця влада є прерогативою спеціального органу. Метою здійснення влади є загальний інтерес.  Щоб політична влада відповідала своєму договірному призначенням і не була деспотичної і абсолютної силою в руках однієї особи чи органу, необхідне відповідне поділ влади. Законодавча влада, згідно з вченням Дж. Локка має право видавати обов'язкові для всіх закони, є верховною, їй підпорядковані інші влади. Важливим моментом локковськой договірної концепції держави є «доктрина законності опору будь-яким незаконним проявам влади». Законність такого опору, включаючи право народу на повстання проти деспотичної влади, грунтується на її суверенних повноваженнях як засновника держави.  Помітним кроком у пізнанні природи держави стало вчення Шарля-Луї Монтеск'є, що влаштувався у відомому творі «Про дух законів» ідею поділу влади. Так була закладена основа для теорії поділу влади, яка і сьогодні має величезне значення в теорії адміністративного права.  У кінці XVIII - початку XIX ст. камеральні науки занепадають саме у зв'язку з розвитком політичної науки і власне теорії державного управління, центр якої переміщається в Сполучені Штати. У Європі в цей час новий поштовх у розвитку знову набуває поліцейське право.