Адмiнiстративне судочинство як засiб гарантування прав i свобод людини: стан i перспективи трансформацii

АДМІНІСТРАТИВНЕ СУДОЧИНСТВО ЯК ЗАСІБ ГАРАНТУВАННЯ ПРАВ І СВОБОД ЛЮДИНИ: СТАН І ПЕРСПЕКТИВИ ТРАНСФОРМАЦІЇ

У 1991 році Україна проголосила свою незалежність, і з того часу розпочалися активні зміни та трансформації у різних сферах життя суспільства, що характеризувалося стремління нашої держави до євроінтеграції. Україні прийшлося подолати 30 років, перед тим, як на четвертий день повномасштабного вторгнення рф на територію України, Володимир Зеленський повідомив, що заявка України на членство в Європейському союзі від 28 лютого 2022 року вже зареєстрована. Наступним кроком мають стати переговори про вступ до Європейського Союзу, але для початку Україна має виконати низку вимог. Серед них - реформа правоохоронних органів та судів, адже одним із завданням ЄС є захист прав та інтересів громадян та їх повага. Тобто, одним із завданням є приведення українського судочинства до Європейських стандартів.

Стаття 124 Коституції України визначає, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди, а п. 4 ст. 152 вказує на те, що з метою захисту прав, свобод та інтересів особи у сфері публічно-правових відносин діють адміністративні суди. Тобто, дане визначення показує на особливе місце адміністративних судів у національній судовій системі, а також на їхнє принципове значення у контексті захисту прав, свобод та інтересів особи в Україні.

Зауважимо також, що з точки зору науковців адміністративні суди мають чотири основні напрями діяльності: 1) забезпечення доступності правосуддя; 2) захист порушених або оспорюваних прав, свобод і законних інтересів фізичних та юридичних осіб у сфері адміністративних та інших публічних правовідносин; 3) правильний і своєчасний розгляд та вирішення адміністративних справ; 4) зміцнення законності та попередження порушень у сфері публічних правовідносин. Отож визначення перспектив трансформації адміністративного судочинства очевидно потребує аналізу того, наскільки реалізуються вказані напрями діяльності.

Реалії сьогодення показують, що при здійсненні адміністративного судочинства виникає ціла низка проблем: перевантаженість судів справами, нестача працівників апарату судів, проблема доступності до правосуддя, незакінчене приведення українських судів до європейських стандартів ведення правосуддя, а також проблеми визначення юрисдикції.

Відповідно до ч. 3 ст. 7 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» судова система забезпечує доступність правосуддя для кожної особи відповідно до Конституції України та в порядку, встановленому законами України. Ця норма спрямована на реалізацію в Україні загальновизнаних міжнародних норм, оскільки відповідає положенням Міжнародного пакту про громадянські та політичні права (п. «а» ч. 3 ст. 2) та Європейської конвенції про захист прав людини (ст. 6), відповідно до яких держава зобов’язана надати кожній особі, яка звернулась до судової системи, «ефективний засіб юридичного захисту». Вважаємо, що саме доступність правосуддя є запорукою реалізації захисту прав, свобод і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, а також зміцнення законності у сфері публічних правовідносин.

З кожним роком надходження справ у суди збільшується, і з розвитком суспільних відносин, зростає і їхня складність, цим самим іде перенавантаження судових органів, що негативно впливає на строки розгляду справ та якість їх розгляду, оскільки відбувається невиправдане спрощення та недотримання процедури, що призводить до неправильного винесення рішення, адже судді та їх команди хочуть швидше себе розвантажити. До того ж, зараз існує проблема нестачі працівників у суддівських органах, адже поступово, фінансування зменшується, робітники отримують малу зарплатню, через що не мають стремління працювати швидше і правильно, а сгодом звільняються.