Обмеження прав і свобод людини під час пандемії

Тези на тему:

Обмеження прав і свобод людини під час пандемії

Постановка проблеми. Обмеження прав і свобод людини, є актуальними у рамках сучасних реалій. Необхідність розгляду даної проблеми пов’язана з появою навесні 2020 року нової інфекції COVID-19, прояви якої тривають і по цей час. Вона стала серйозним викликом не тільки для економічних і політичних систем, але і для механізмів реалізації та захисту основних прав і свобод людини, які активно формувалися в останні десятиліття.

Метою є розкриття основних проблем обмеження прав людини під час пандемії COVID-19.

Всупереч особливій значимості запроваджених заходів у боротьбі з поширенням пандемії, спрямованих на збереження здоров’я людей. Ці заходи надали істотний вплив на обмеження прав людин, закріплені як в основному законі української держави, так і в актах міжнародного права. Виникає питання про законність і раціональність обмежень, що вводяться, їх правомірність, доцільність та ефективність, а також необхідність визначення чітких критеріїв і меж цих обмежень і введення нових соціальних правил [2].

Конституція України забезпечує громадян практично всіма правами і свободами, передбачені Загальною декларацією прав людини та Міжнародним пактом про громадянські і політичні права. Головне призначення особистих прав полягає в тому, щоб гарантувати людське життя і забезпечити захист від всіх форм насильства, жорстокого або що принижує людську гідність, поводженню; індивідуалізувати громадянина, створити йому умови особистої недоторканності і невтручання в приватне та сімейне життя; гарантувати індивідуальну свободу, можливість безперешкодного вибору різних варіантів поведінки у сфері національних, моральних, релігійних та інших відносин, де індивід виступає як біосоціальна істота [3].

Міжнародні норми у сфері прав людини гарантують кожній людині право на найвищий досяжний рівень здоров’я і покладають обов’язок на держави вживати заходів щодо запобігання загроз громадському здоров’ю та надання медичної допомоги нужденним. Забезпеченням прав людини також передбачено, що в ситуаціях серйозних загроз здоров’ю населення і надзвичайних ситуацій допустимі обмеження певних прав і свобод. Дотримання гарантованих прав передбачено статтями 28, 49 Конституції України прав людини на охорону здоров’я та медичну допомогу [1].

Наслідки COVID-19 заподіяли довгостроковий вплив на економічні та соціальні права людини. В Україні збільшилася кількість людей за межею бідності, посилюється загроза масштабного безробіття і скорочується масовий попит на товари і послуги. У контексті кризи системи громадської охорони здоров’я знову виникає проблема дискримінації.

У деяких регіонах України були зафіксовані випадки дискримінації, ксенофобії, расизму та нападів на людей, яких безпідставно вважали винними в поширенні вірусу. Головну відповідальність за боротьбу з дискримінацією несе держава, однак, свою роль повинні грати всі суб’єкти, включаючи телебачення та ЗМІ.