Рухові реакції

Це ставлення проявляється в оцінці ситуацій, важливих для життєдіяльності людини. Людина ставиться до ситуації як до приємної чи неприємної, безпечної чи небезпечної, корисної чи не корисної, значущої чи не значущої і т.д., тобто оцінює її. Емоційне реагування – це прагнення особистості до об’єкта чи відраза до нього, які виникають в результаті оцінки цього об’єкта як хорошого чи поганого для неї. Суб’єктивні переживання – це вищий рівень прояву інтегральної реакції. Вони погано піддаються внутрішньому контролю і управлінню.

Отже, емоційне реагування є суб’єктивним переживанням ставлення людини до значущих ситуацій. Таке ставлення проявляється в оцінці цих ситуацій.

Рухові реакції – це міміка, жести, сміх, плач, поза, зміна інтонацій і ін. Вони є мовою людських почуттів, засобом прояву не стільки думок, скільки емоцій. Вони більш менш піддаються контролю. Говорячи словами Ч.Дарвіна, якщо “вираз – це мова емоцій”, то рух м’язів обличчя можна вважати азбукою цієї мови. На його думку, прояв емоцій в жестах і міміці є результатом еволюційного процесу. Міміка завжди емоційна і в першу чергу є

відображенням почуттів людини, яка говорить. Виразні рухи – це компонент емоцій, зовнішня форма їх існування та прояву.

Зміни в діяльності внутрішніх органів. Емоційне реагування активізує діяльність вегетативної нервової системи, яка в свою чергу впливає на ендокринну та нервово-гуморальну систему. Це проявляються у змінах складу крові, кровообігу, дихання, травлення, терморегуляції, виділення тощо. Наприклад, під час емоційного реагування у людини змінюється електрична активність м’язів обличчя, мозку, частота пульсу. Яким не було б емоційне реагування – сильним чи слабким, воно завжди викликає фізіологічні зміни в організмі людини, і ці зміни інколи настільки серйозні, що ними нехтувати не можна. Негативні емоційні реагування навіть можуть привести до психосоматичних розладів. Результати досліджень в галузі нейрофізіології свідчать, що довготривале негативне емоційне реагування впливає на імунну систему, знижує опір хворобам. Так, наприклад, якщо людина протягом довгого часу зла, тривожна чи депресивна, в неї більше шансів захворіти інфекційними хворобами. Причиною цього є зниження імунітету, і, як наслідок, розмноження вірусної інфекції. Зміни в діяльності внутрішніх органів практично не піддаються регуляції і контролю з боку людини.

Емоційне реагування характеризується знаком (позитивні, негативні та амбівалентні переживання), впливом на поведінку і діяльність (стимулюючі чи гальмуючі реагування), інтенсивністю (глибиною переживань і величиною фізіологічних змін), тривалістю протікання (короткотривалі і довготривалі переживання), предметністю (ступенем усвідомлення і зв’язком з конкретним об’єктом).

Знак. За знаком емоційне реагування є позитивним, негативним і амбівалентним (умовно характеризується знаком „+” , „-” та невизначеним знаком). Наприклад, до позитивних емоційних

реагувань можна віднести радість, захоплення, любов, насолоду, а до негативних – сум, гнів, агресія та ін. Позитивне емоційне реагування виникає тоді, коли в людини задовольняються потреби, а негативне – коли не задовольняються. Позитивні емоції сприяють конструктивній взаємодії людини з іншими людьми, а також з ситуаціями і об’єктами. Негативні емоції, навпаки, переживаються як шкідливі і такі, що важко переносяться, пробуджують реакцію відсторонення і не сприяють конструктивній взаємодії. Слід відзначити, що такий поділ емоційного реагування багато в чому умовний і не завжди відповідає позитивній чи негативній ролі емоцій для даної людини в конкретній ситуації. Наприклад, страх відносять до негативного емоційного реагування. Але він, безумовно, має позитивне значення і навіть може приносити людині задоволення. К.Ізард відмічає позитивну