Пирогов Микола Іванович (1810-1881)

ПИРОГОВ

Микола Іванович (1810-1881)

Видатний учений, хірург та анатом, засновник військово-польової хірургії, педагог та громадський діяч, член-кореспондент Російської АН

Народився Микола Іванович Пирогов 13 листопада 1810 р. у Москві. Учився вдома та в приватному пансіоні Княжева, який він не закінчив через нестатки в сім'ї. У неповних 14 років М. Пирогов став студентом Московського університету. Вісімнадцятирічним юнаком скінчив його, і в цьому ж, 1828 p., як один із кращих випускників, отримав направлення до професорського інституту при Дерптському університеті для підготовки та отримання професорського звання. 1832 р. в Дерпті (нині Тарту) Пирогов блискуче захистив докторську дисертацію і розпочав свою викладацьку та наукову діяльність як професор кафедри хірургії медичного факультету університету. З 1836 р. талановитий науковець вже очолював згадану кафедру та хірургічну клініку при університеті.

За п'ять років завідування кафедрою хірургії в Дерптському університеті М.І. Пирогов набув слави високоерудованого дослідника з надзвичайно широким світоглядом, блискучого хірурга, талановитого педагога. Тому 1841 р. вченому запропонували очолити спеціально створену для нього кафедру госпітальної хірургії в Петербурзькій медико-хірургічній академії. 1841-1856 pp. були найпліднішими в науковій діяльності М.І. Пирогова. Лише протягом 1843-1854 pp. він зробив 1140 хірургічних операцій, тобто в середньому по 104 операції на рік, з подальшим ґрунтовним їх науковим описом. Крім клініки Академії, М.І. Пирогов оперував та консультував у найбільших петербурзьких лікарнях: Обухівській, Марії Магдалини, Петропавлівській, Дитячій. Працездатність його була винятковою. День лікаря був заповнений з ранку до ночі.

1847 р. відкриваються нові сторінки діяльності М.І. Пирогова як військово-польового хірурга. Він поїхав на Кавказ у діючу армію для надання допомоги пораненим воїнам. Вперше у світовій практиці здійснив операцію на полі бою, під час операції випробував на поранених дію ефірного наркозу. На той час це був складний експеримент. Микола Іванович Пирогов брав участь у Кримській війні, зокрема в героїчній обороні Севастополя. Прибув він сюди 12 листопада 1854 р. у супроводі кращих лікарів Петербурга. І першого ж дня: "знайшов 2000 поранених, скупчених разом, що лежали на брудних матрацах, і цілих 10 днів майже з ранку до вечора повинен був оперувати таких, яким операції потрібно було робити після битви", а з того часу минуло вже 2-3 тижні. Десять місяців пропрацював Пирогов у Криму, не знаючи втоми, вириваючи з пазурів смерті одне за одним людське життя.

У середині грудня 1855 р. вчений повернувся до Петербурга. Під впливом фронтових вражень у нього поступово визріла думка залишити Академію наук з її бюрократичними порядками та рутиною, з плітками та інтригами недоброзичливих колег.

Починається український період життя видатного вченого Миколи Івановича Пирогова. Після опублікування 1856 р. в "Морском сборнике" педагогічної статті "Питання життя" його призначають попечителем Одеського навчального округу, де він пропрацював два роки.

Протягом 1858-1861 pp. Пирогов - попечитель Київського навчального округу. У своїй педагогічній діяльності, відзначеній новаторством, всіляко сприяв демократизації освіти: піклувався про всенародне початкове навчання, навчання рідною мовою, про підготовку вчительських кадрів для шкіл та гімназій; у реформі вищої школи виступав за автономію університетів, за розширення можливостей для вступу в університети різних верств населення та ін.

Микола Іванович Пирогов домігся 1859 р. від влади відкриття будинку на вул. Володимирській, 64 у Києві, де знаходилися його кабінет і канцелярія університетської клініки медичного факультету. Існувало кілька клінік Київського університету, які було засновано при медичному факультеті цього навчального закладу 1844 р. В.О. Караваєвим, першим деканом факультету. Клініки знаходились у північній частині головного університетського корпусу. Згодом їх було організовано при шпиталі та Олександрівській (тепер Центральній клінічній) лікарні, а 1883-1884 pp. для них збудовано спеціальне приміщення на Бібіковському (тепер Т. Шевченка) бульварі. У першому десятилітті XX ст. приміщення для клінік університету було споруджено на теперішній вулиці Миколи Амосова. З клініками університету пов'язана діяльність усіх видатних лікарів Києва, зокрема й М.І. Пирогова.