Сенесцентні клітини: фактори появи, характерні ознаки та значення in vivo та in vitro

КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

ІМЕНІ ТАРАСА ШЕВЧЕНКА

ННЦ «Інститут біології та медицини»

«Сенесцентні клітини: фактори появи, характерні ознаки та значення in vivo та in vitro»

Реферативна робота

З дисципліни «Біологія

індивідуального розвитку»

студента _____курсу ____ групи

денної форми навчання

____________________________

(прізвище, ім’я, по батькові автора роботи)

Оцінка захисту роботи

___________________

Київ – 2022 р.

Зміст

ВСТУП 3

РОЗДІЛ 1 3

Фактори появи 3

РОЗДІЛ 2 6

Характерні ознаки сенесцентних клітин 6

РОЗДІЛ 3 10

Значення in vivo та in vitro 10

Список використаної літератури 11

ВСТУП

Всі ми є заручниками старіння – це незворотний фізичний процес. Одна чому ми старіємо? І чому поки що неможливо припинити чи просто сповільнити цей процес? На це та інші питання намагалися дати відповідь багато зарубіжних вчених, серед них можна знайти Хейфліка, Мурхеда, Емілі Егрі, Нікі Хілл, Луіс Хавкі та багато інших вчених.

Сенесцентні клітини - це дуже складний і запрограмований клітинний стан з різноманітними і, часом, суперечливими фізіологічними і патологічними функціями протягом усього життя організму. Спочатку розглядаючись як артефакт клітинної культури, старіння перетворилося з вікового явища на складний механізм клітинного захисту у відповідь на стрес, що бере участь у широкому спектрі біологічних процесів, таких як ремоделювання тканин, травми та рак. Розробка нових інструментів для вивчення старіння in vivo проклала шлях до розкриття його функціональної ролі в різних структурах, які іноді важко узгодити. Тому вважаю актуальним дослідити більш детально такий феномен як.

РОЗДІЛ 1

Фактори появи

Сенесцентні клітини вперше було описано в 1961 році Хейфліком і Мурхедом як клітинна доля незворотного припинення реплікації, збереження життєздатності зі стійкістю до апоптозу і, найчастіше, підвищення метаболічної активності. Іншими словами, це клітини, які не вмирають, але припиняють реплікацію, стають "безсмертними", чинячи опір апоптозу (запрограмованій загибелі клітин), і часто залишаються ще дуже активними.

Саме ці характеристики призвели до того, що в розмовній мові їх стали називати "зомбі-клітинами". Причини, які змушують клітину стати на цей шлях, різноманітні і включають сигнали, пов'язані з пошкодженням тканин або клітин і розвитком раку. До них відносяться:

1. Пошкодження ДНК

2. вкорочення теломер

3. Вплив позаклітинної ДНК

4. активація онкогенів

5. Стрес реплікації або індуктори проліферації

6. Білкові агрегати та неструктуровані білки

7. Порушення рециркуляції білків через зниження аутофагії

8. Наявність AGEs (просунутих кінцевих продуктів глікації, таких як гемоглобін)

9. Насичені ліпіди або біологічно активні ліпіди, такі як брадикінін або простагландини

10. Реактивні метаболіти, такі як АФК

11. Механічний стрес, наприклад, пов'язаний з відсутністю хряща при остеоартриті або той, що виникає при атероматозних бляшках

12. Запальні цитокіни, такі як TNF⍺

DAMPS і PAMPS (damage associated molecular patterns and pathogen associated molecular patterns), тобто внутрішньоклітинний вміст, що