Принцип вічного колодязя

Метою екологічної стійкості є збереження природних ресурсів та розробка альтернативних джерел енергії при одночасному зменшенні забруднення та шкоди навколишньому середовищу . Для екологічної стійкості держава майбутнього - як вимірюється в 50, 100 і 1000 років - є керівним принципом. Багато хто з проектів, котрі породжують екологічну стійкість, передбачають пересадку лісів, збереження водно-болотних угідь та захист природних територій від збирання ресурсів. Найбільша критика щодо ініціатив щодо екологічної стійкості полягає в тому, що їхні пріоритети можуть суперечити потребам зростаючого індустріального суспільства.

За інформацією Комісії Брундтланд в своїй доповіді 1987 року "Наше спільне майбутнє",

"Сталий розвиток - це розвиток, що відповідає потребам сучасності, не погіршуючи здатність майбутніх поколінь задовольнити свої власні потреби".

3.4 Принципи «вічного колодязя», або забезпечення екологічної стійкості

Групу принципів, що забезпечують стійкість екосистеми, об'єднаємо загальною назвою принципи екологічної стійкості.

Як уже було відзначено вище, здатність систем до розвитку залежить від двох, здавалося б, зовсім протилежних факторів: стійкості системи і здатності її виходити з цього стійкого стану. У тому випадку, якщо система в цілому перебуває в рівновазі і виходить з неї постійно лише в певному напрямку, досягатиметься умова динамічної рівноваги – найбільш сприятливий стан для стійкого розвитку.

Насамперед цьому мають відповідати три групи факторів, що обумовлюють суспільний розвиток: природне середовище, продуктивні сили і виробничі відносини.

У першу підгрупу під умовною назвою неперевищення екологічних порогів можуть бути об'єднані принципи, що визначають умови рівноваги природного середовища. Основне завдання рівноважного природокористування на сучасному етапі полягає, як бачимо, в тому, щоб навантаження на природне середовище було близьким до гіпотетичної межі самовідновлення природи. При цьому досягатиметься оптимальна, тобто найбільш стійка й економічно ефективна швидкість розвитку економіки.

 Принцип нормування екологічних навантажень. Екологічні нормативи (стандарти), обмежуючи екологічне навантаження на середовище (викиди і концентрації шкідливих речовин; ступінь фізичного впливу на компоненти природного середовища, ін.), повинні гарантувати неперевищення екологічних порогів. У свою чергу, екологічні нормативи (стандарти) повинні служити базою для оцінки необхідних кількісних і якісних характеристик товарів і послуг. М.Ф. Реймерс (1990) цілком конкретно сформулював орієнтовні значення екологічних порогів.

Екологічні пороги за Реймерсом.

 А. Для енергетичних систем:

поріг виходу зі стандартного стану – близько 0,1-1,5% від норми;

поріг деградації (деструкції) – десяті частки й одиниці відсотків від норми;

• поріг малих доз — близько 103 разів від гострого впливу.

Б. Для природних систем з організменним типом управління:

• поріг виходу зі стаціонарного стану — близько 1 % від норми (наприклад, внесення хімічних речовин);

поріг руйнування — близько 10% від норми.

В. Для популяційних систем:

поріг мінімуму реакції — 10 -6— 10 -8 разів від норми;

поріг виходу зі стаціонарного стану (коливань) – 7-18%, у середньому 10% від норми;

поріг поступової, але неухильної деструкції — близько 70% від середнього приросту (самопоновлення);

Принцип урахування реакції природи. Один і той самий фактор є згубним для однієї екосистеми і нейтралізується внаслідок природного розкладання в іншій. Отже, необхідне корегування екологічних нормативів і здійснюваних дій з урахуванням реакції природи в кожній окремій екосистемі.

Принцип «вузької панки». Найбільш вразливий біологічний вид або система мають стати критерієм, що визначає граничні навантаження на середовище.