Аналіз і характеристика екологічної небезпеки біотехнологічної переробки відходів лісових господарств

ВСТУП

Актуальністю теми даної роботи є те, що навіть за умови того що прогрес не стоїть на місці і кожен день перед людством відкриваються нові технології та методики переробки відходів підприємці, нажаль, не квапляться впроваджувати їх на виробництві досі використовуючи застарілі, але більш економічно вигідні методи хімічної переробки Ця робота повинна краще розкрити тему переробки відходів лісових господарств за для впровадження нових, менш впливаючих на екологічний стан навколишнього середовища, методів переробки.

Мета роботи: поглибити знання стовно переробки відходів лісових господарств, визначить біотехнологічні способи переробки, зробити  екологічний аналіз та характеристику методів.

Об’єкт дослідження: оцінка екологічної небезпеки біотехнологічної переробки скидів.

Предмет дослідження: біотехнологічна переробка відходів лісових господарств.

В роботі також представлені деякі сучасні методи переробки, що на сьогоднішні день використовуються на підприємствах, проведена         еколого-економічна оцінка ризиків накопичення відходів, також зазначенні впливи основних видів відходів лісового господарства на організм людини і навколишнє середовище.

РОЗДІЛ 1 ЛІТЕРАТУРНИЙ ОГЛЯД ПРОБЛЕМИ

Окрім відходів, о утворюються при посадці, прорідженні та зпилі дерев на сьогоднішній день найбільша кількість відходів переробки деревини утворюється на двох основних виробництвах : гідролізному та паперово–целюлозному.

Гідролізні заводи

        На цих підприємствах за хімічної каталітичної переробки відходів лісових господарств (тріски, тирси) і сільськогосподарської сировини (кукурудзяних початків, луски соняшника і рису,залишків від виробництва хлопку) отримують білкові дріжджі, етиловий спирт, фурфурол та його похідні (сировину для виготовлення фунгіцидів), ксиліт, багатоатомні спирти та карбонати.

        Відходи гідролізного виробництва багатотоннажні і включають: технічний гідролізний лігнін (ТГЛ), шлами, осади стічних вод з первинних відстійників, збитковий активний мул після біотехнологічної очистки стічних вод та промислові стоки. Особливо в великих кількостях утворюється ТГЛ, вихід якого складає до 30–40 % маси перероблюваної сировини. [1]

        Технічний гідролізний лігнін це досить складна суміш продуктів гідролітичного розкладу рослинних залишків. В його склад входить частина сировини, що не підлягає гідролізу, власне лігнін ( природні полімерні продукти, що утворюються при спонтанній дегідролізаційний поліконденсації моно- та олиголиглфів й складають 48–72 % ТГЛ), частину полісахаридів що важко гідролізується (13–32 %), моносахариди, фурфурол (до10 %), смоли   (8–19 %), воски, жири, зольні залишки (0,7–10 %). Вологість ТГЛ складає до 70 %, а коефіцієнт використання 40 %. При цьому одна четверта лігніну о утилізується слугує вторинною технічною сировиною, а все                     останнє – паливом. [2]Його теплова провідність дорівнює 25 тис. кДж/кг.

        Паперово-целюлозні комбінати

        Найбільш широко розповсюджені сульфітний (кислотний) та сульфатний (лужний) способи виробництва целюлози. Комбіновані технології використовують рідко. Сульфітну целюлозу виробляють головним чином з дерев малосмолистих порід ( ялина, піхта, бук та інші), а сульфатну – з смолистих (сосна).

        В сульфітному методі використовують так звану вторинну кислоту, яку отримують при поглинанні сірчистого ангідриду в баштах з насадкою з вапняку, що зрошується водою. В наслідок цього варильна кислота складається не тільки з бісульфату кальцію, а й з сірчистої кислоти. Варіння деревини виконують у вкритих кислотостійким бетоном стальніх котлах (автоклавах) з кришкою. На 1 т 92–97 % целюлози використовується приблизно 5 м3  ялини.

...