Огляд сучасної наукової літератури по темі «Славой Жижек як філософ та медіаперсонаж»

ДЕРЖАВНИЙ ВИЩИЙ НАВЧАЛЬНИЙ ЗАКЛАД

«КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ ЕКОНОМІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТИ ІМЕНІ

ВАДИМА ГЕТЬМАНА»

Кафедра соціології

РЕФЕРАТ
на тему «Огляд сучасної наукової літератури по темі «Славой Жижек як філософ та медіаперсонаж».»

Виконав: студент

факультету обліку та податкового менеджменту, спеціальність облік і аудит, групи OО-103

Коростильов Матвій Євгенович

Перевірив:

Терещенко В. В.

Київ 2021

А. В. Девятков, А. С. Макаричев «Славой Жижек: Власть, политика, сопротивление»
(взято з: http://upe-journal.ru/files/2012_АПЕ_2_Девятков_АВ_Макарычев_АС.pdf)

У статті за наведеним вище авторством, розглядається творчість одного з найавторитетніших лівих інтелектуалів Європи - Славоя Жижека, що поєднує у своїх роботах спадщину психоаналізу, марксизму, критичної теорії і постструктуралізму. Викладаються його теоретичні дослідження, що стосуються сучасної "постідеологічної епохи", пошуку нової революційної суб'єктності, здатної на встановлення справедливого соціального порядку. Автори вважають, що політична програма С. Жижека є спробою розробки проекту універсальної "істини" в умовах домінування "антиессенциалістської" епістеми, що неминуче привносить до цього проекту протиріччя і незавершеності.

В основі концепції Жижека лежить позичена у Лакана і адаптована до потреб сучасного політ. аналізу тріада «Уявлене- Символічне – Реальне». Вона використовується для демонстрації трьох вимірів соц. реальності. «Уявлене»- образи, фантазії, що ми використовуємо для конструювання картини світу, тобто як ми бачимо світ взагалі. «Символічне»- порядок, заснований на принципі придання деяким образам конкретного сенсу шляхом коммунікаційних технологій та дискурсу (наприклад: мультикультуралізм). «Реальне»- усе те, що не належить до символічного порядку, існує автономно від нього, тобто існує саме по собі. «Реальне»- неможливе та недосяжне в рамках символічного порядку, але воно жорстоко вторгається в наш світ.

В даній статті звертають увагу, що виходячи з даної тріади, Жижек формує одне з найважливіших для нього понять «політичного акту», розуміючи під ним акт руйнування символічного порядку, в результаті чого формується нова «альтернатива конструкція». «Політичний акт»- це заперечення своєї позиції в рамках існуючої структури, оскільки політика в принципі не може бути «коректною».

Іншою тріадою Жижек пояснює механізм супротиву домінуючим структурам: «Універсальне – Обособлене – Одиничне». «Універсальне»- значить деякі принципи чи ідеї спільні для членів конкретної соціальної спільноти і необхідні для того, щоб вона усвідомлювала себе як така. «Обособленим» він позначає елементи, що становлять спільноту. «Одиничне»- це соціальні одиниці, що не можуть або не бажають бути інтегрованими в систему владних відносин. Тому ці елементи рано чи пізно кидають виклик цим самим структурам.

Таким чином, Жижеком пропонується вид розуміння політичної боротьби, що стосується взаємовідносин між двома першими елементами схеми,  між «Універсальним» і «Обособленим». Ця боротьба заключається в постійних спробах окремих груп «монополізувати» універсальні ідеї. Парадокс, на котрий звертає увагу Жижек, заключається в тому, що, з одного боку бажання до універсальності закладено в природі будь-якої суб’єктивності, вписано в неї, але актуалізується дане питання лише в критичних ситуаціях. Соціальні суб’єкти звертаються до універсалій, коли потребують додаткову легітимізацію своїх дій, або намірів. Однак, з іншого боку, нормативні практики (наприклад демократичні) не підлягають універсалізації, тобто не можуть реалізуватися в глобальному масштабі. В силу цього будь-які форми соціального порядку невідворотно супроводжуються створенням систем «свій-чужий» «розвинений- нерозвинений». Ключовим політичним питанням є те: Хто Де і Як має створювати ці системи.