Наука як об'єкт філософського вивчення.Теорія наукових революцій Куна

План.

1.Наука як об'єкт філософського вивчення. Визначення поняття «наука».

2.Філософське визначення науки.

3.Наука як система знань. Наукове й вненаучное знання. Проблема критеріїв науковості й новизни знання.

4.Філософія як наука.

5.Поняття наукової революції. Теорія наукових революцій Куна

1.Наука як об'єкт філософського вивчення. Визначення поняття «наука».

Величезний вплив науки на життя й діяльність людей змушує звернути увагу на саму науку й зробити її предметом особливого вивчення. Спроби знайти відповіді на запитання, пов'язані з розумінням науки як особливої сфери людської діяльності, привели до виникнення особливої дисципліни – філософії науки, яка сформувалася в XX столітті на стику трьох областей: самої науки, її історії й філософії. Філософія науки намагається зрозуміти, що таке наука, у чому полягає специфіка наукового знання й методів науки, як розвивається наука і як вона одержує свої результати.Предметом філософії науки є загальні закономірності й тенденції наукового пізнання як особливої діяльності по виробництві наукових знань, узятих у їхньому історичному розвитку й розглянутих в історично мінливому соціокультурному контексті.Щоб виявити загальні закономірності розвитку наукового пізнання філософія науки повинна опиратися на матеріал історії різних конкретних наук. Вона виробляє певні гіпотези й моделі розвитку знання, перевіряючи їх на відповідному історичному матеріалі. Усе це обумовлює тісний зв'язок філософії науки з історико-науковими дослідженнями. Таким чином, філософія науки - це не особливий філософський напрямок, а вивчення науки як пізнавальної діяльності. Наука розглядається в декількох контекстах: продуктивна сила, соціальний інститут, система професійної підготовки й перепідготовки, наукове знання, вид діяльності, форма культури.Розглядаючи науку як діяльність, спрямовану на виробництво нового знання, і як традицію важливо взяти до уваги історичну мінливість самої наукової діяльності й наукової традиції. Тому філософія науки повинна враховувати історію науки.

 Наука - це історично сложившаяся форма людської діяльності, спрямована на пізнання й перетворення об'єктивної дійсності, таке духовне виробництво, яке має своїм результатом цілеспрямовано відібрані й систематизовані факти, логічно вивірені гіпотези, що узагальнюють теорії, фундаментальні й частки закони, а також методи дослідження. Наука - це одночасно й система знань і їх духовне виробництво, і практична діяльність на їхній основі.

2.Філософське визначення науки.

Що являє собою наука? Це форма духовної діяльності людей, яка спрямована на виробництво знань про природу, суспільство й самім пізнанні, що й має безпосередньою метою збагнення істини й відкриття об'єктивних законів на основі узагальнення реальних фактів і їх взаємозв'язки. Наука, відбиваючи мир у його розвитку й матеріальності, утворює єдину систему знань про цей світ.

У свій час, як відомо, чітку концепцію науки запропонували логічні позитивісти. У запропоновану ними концепцію входили: ціннісна орієнтація на зразки природньої науки й математики, вистави про формально-логічну будову наукового знання (теорії), принципи верифицируемости й фальсифицируемости наукової теорії, відомість функцій філософії тільки до логічної мови науки, повна відмова від метафізики. Однак роботи філософів і істориків науки дозволили зробити висновок, що ця концепція не пояснює реальні процеси й механізми розвитку й функціонування науки Розин В.М. Типи й дискурси наукового мислення. - М.: Эдиториал УРСС, 2000. С.7. - 248 с..

Досить авторитетна й розповсюджена раніше точка зору, згідно з якою наука може й повинна розвиватися тільки за рахунок сугубо «внутрішніх» ресурсів, змінилася сьогодні досить ясним розумінням значимості для науки філософських вистав, а саме, рівня наукових передумов і підстав Кезин А.В. Менеджмент: методологічна культура. -- М.: Гардарики, 2007. С.13..

Деякі елементи цього рівня знайшли відбиття в різних поняттях: «стиль мислення», «парадигма»,«дослідницька програма» і ін. Досить ясно вимальовуються основні аспекти рівня передумов і підстав: онтологічний (утримуючий загальні вистави про досліджувану реальність) і гносеологічний (, що полягає із сукупності методологічних вимог, пропонованих до наукового знання).