Аналіз філософського твору

Аналіз філософського твору

Студента 3 курсу

Групи БТХ-1

Лободи Олександра Сергійовича

Сунь Цзи «Мистецтво війни»

Чому ж саме Сунь Цзи з його відомим «мистецтвом війни»? Я би сказав, що знову тут азіат, китаєць, чиє ім'я на слуху. Книга його теж актуальна, хоча скоріше схожа на збірку розумних думок, а не книгу, як ми звикли сприймати. Не скажу що це мінус, лише дещо незвичний спосіб подачі, хоча з Хайдеггером звичайно це не порівняти.

Ми живемо у вік надмірності і легкодоступності інформації, тому багатьом тези Сунь Цзи можуть здатися чимось з категорії "Капітан Очевидність". Однак варто згадати про те, що трактат цей був написаний в VI столітті до н.е. Як настільки ж очевидною стає його геніальність. Не дарма роботою Сунь Цзи зачитувався Наполеон, і не дарма його до сих пір використовують сучасні навчальні заклади, що займаються підготовкою кадрових офіцерів. І саме тому я взяв до розгляду цей трактат, тут вже не потрібно викручуватися щоб пояснити комусь, те, що ти не доріс аби його зрозуміти.

Тепер я знаю про Сунь-Цзи набагато більше, ніж належить знати середньостатистичній людині. Про сам трактат можу сказати коротко, що древньому мудрецю дійсно вдалося зібрати під однією обкладинкою максими ведення війни (або, як запевняють деякі, рішення взагалі будь-яких конфліктних ситуацій), які здаються банальними і про які, тим не менш, багато хто забуває. Вони прості, але сповнені сенсом, що і дозволило їм проіснувати так довго.

Даний трактат Сунь-Цзи про ведення воєначальником воєн розповідає як правильніше, де і як потрібно розставляти своє військо. Так, щоб вже до початку бою можна було сказати переможеш ти чи ні; коли потрібно відступати і коли слід нападати. Я інтерпретував воєначальника, як себе. Як мені правильніше буде спілкуватися з друзями/ворогами, як ввести розмови, до яких хитрощів вдаватись і на які трюки ні в якому разі не піддаватися. Звичайно, зараз методи ведення війни зовсім інші, багато вже змінилося і додалося. Однак, це основа основ. Фундамент, в якому не можна не розібратися. Важливі аспекти потрібно вміти помічати і запам'ятовувати для себе. Вони там безумовно є.

        Книга складається з яскравих, красивих і не завжди зрозумілих настанов автора - і довгих коментарів, до яких треба звикнути, інакше стане нудно. Часом здається, що східні містики намагаються підігнати ветхий текст під сучасну мораль. Наприклад, автор радить на території противника грабувати і мародерствувати, особливо якщо постачання з рідних країв порушено. А коментатори шукають, коли переписувачі втратили слово «не» - «не грабувати», тобто. По-моєму, це дурниця. Як же втримаєш розгніваних, втомлених, зацькованих людей, переконаних, що їх противник - не людина, від грабежу? Поради Сунь-Цзи я б розділив на очевидні, несподівані й парадоксальні. Наприклад: «не розбивати табори на болотах», «користуватися природними перешкодами, щоб затримати ворога».

        Окрім порад, також зустрічаються досить правдиві висловлювання, які змушують задуматися над їх сенсом живучи в сьогодення.

«Самая лучшая война – разбить замыслы противника»; второе – «разбить его союзы»; третье – «разбить его войска». Есть и четвертое: «самое худшее – осаждать крепости»

«Наилучшая война – это такая война, которая дает максимум выгоды при минимуме вреда»

Тобто, війна - це гешефт. Думаю, ніхто не буде сперечатися з цим. І якщо вже подумати, то будь-яка суперечка, перепалка або ж спір можуть виявитися такою ж вигідною для однієї зі сторін спекуляцією.