Ідеальна держава Платона

Ідеальна держава Платона

Платон (427–347 рр. до н.е.) – один з найбільших мислителів не тільки доби античності, але й всієї історії філософії, політичних та правових вчень. Проблема державного ладу була, є і буде однією із найскладніших і суперечливих проблем, що стоять перед людством. У своєму трактаті "Держава" Платон говорить про модель «ідеальної», найкращої держави. Ця модель не є описом якого-небудь існуючого ладу чи системи, а, навпаки, це модель такої держави, якої ніде і ніколи не було, але яка повинна виникнути.

У трактаті «Держава» Платон пише про те, що головна причина негативної зміни суспільств і держав полягає в «пануванні корисливих інтересів», що обумовлюють вчинки і поведінку людей. Відповідно до цього недоліку він підрозділяє всі існуючі держави на чотири різновиди:

• тимократія (тобто влада, основана на пануванні честолюбців, що цінують військову доблесть і авторитет),
• олігархія (правління небагатьох заможних осіб, де бідні не мають політичного впливу),
• демократія (влада народу, яка веде до хаосу та відсутності порядку, зростання обурення бідних проти багатих приводить до повстання),
• тиранія (абсолютна влада однієї особи, що обмежує свободу громадян).

Величезну увагу автор приділяє визначенню в державі місця правлячого класу, тому всіх жителів «ідеальної» держави він розділяє на три класи:

1. Філософи – повинні очолювати державу та управляти нею. Поки в державах не будуть царювати мудрі (філософи) або нинішні царі і владики не стануть шляхетно і ґрунтовно філософствувати, доти державам не позбутися зла.
2. Воїни – їхнє завдання охороняти державу від зовнішніх і внутрішніх ворогів.
3. Ремісники та селяни – зобов’язані сумлінно виконувати свої виробничі функції.

Нерівність обумовлена природою людей, які від народження володіють різними задатками та схильностями. Тут Платон продовжує творення власної міфології, вкладаючи в уста правителів розповідь про творення людей, в ході якого кращі люди отримали домішок золота, інші – срібла, а на долю третіх випали мідь та залізо. Таким чином, управління державою необхідно сконцентрувати у руках кращих громадян, а застереженням щодо відхилення з даного шляху повинна слугувати віра у неминуче падіння держави.

Також у трактаті «Держава» Платон пише, що «ідеальна» держава повинна володіти щонайменше чотирма головними чеснотами: мудрістю, мужністю, розважливістю та справедливістю.

• Мудрістю не можуть володіти всі жителі держави, проте правителі-філософи, обрані люди, безумовно, мудрі й приймають розумні рішення.
• Мужність притаманна більшості людей – не тільки правителям-філософам, а й воїнам-охоронцям.
• Розважливість повинна бути притаманна всім жителям, вона «подібна гармонії».
• Справедливість, на думку Платона, означає поділ людей на розряди, касти: «займатися своєю справою і не втручатися в інші – це є справедливість».

Характерним є те, що Платон, який жив у часи рабовласницького ладу, не приділяв рабам особливої уваги. У трактаті «Держава» «...клас рабів як один із основних класів зразкової держави не передбачається, не вказується, не називається». Це не означає, що автор виступає проти гноблення людини людиною, просто, на його думку, вищі розряди (касти) не повинні мати приватної власності, щоб зберегти єдність.