Теоретичні підходи дослідження соціальних змін

Виконала студентка 4-го курсу, 1-ї групи

Орлова Олена

Теоретичні підходи дослідження соціальних змін:

Існує багато точок зорк, підходів та концепцій щодо суспільства та його соціальних змін. Перш за все можна говорити про критерії поділу соціальних змін:

1. Ступінь загальності: глобальні, загальні, особливі, окремі соціальні процеси
2. За напрямком руху: спрямовані (є мета, вони часто є передбачуваними) та неспрямовані (непередбачувані, випадковий характер)
3. За можливістю обернення: зворотні та не зворотні
4. За змістом соціального процесу:

1. Процеси виснаження, до яких відносяться скорочення робочої сили та праці через вихід на пенсію, зміну місця роботи, еміграцію.
2. Освіта та навчання — процеси розробки та розвитку нового знання, створення нових категорій чи узагальнень в окремих напрямах розвитку.
3. Мотиваційний розвиток чи збитки — зменшення чи збільшення бажання виконувати діяльність.
4. Набір, залучення та імміграція — розширення робочої сили за рахунок активного залучення нових членів, чи з інших причин.
5. Соціальні конфлікти — руйнування чи перетворення існуючого соціального порядку внаслідок війни, тероризму у міжнародному чи локальному масштабах.

1. За критерієм виконуваної ролі у соціальній системі:

1. зародження, формування соціальної системи (процеси організації та самоорганізації);
2.  Стабілізації соціальної системи (процес згуртування);
3.  Функціонування соціальної системи (комунікативні або регулятивні);
4.  Адаптації соціальної системи до зовнішніх умов, що змінюються (процеси інформатизації і комп'ютеризації);
5.  Еволюції соціальної системи процеси модернізації або революції);
6.  Розпаду соціальної системи (наприклад, процес «антиселекції»);
7.  Перехідні процеси (формування плюралістичної системи власності, децентралізація управління суспільними процесами тощо).

Серед концепцій моделей теоретиків, які вивчали соціальні зміни ми можемо згадати:

1. Р. Мертон: від виділяв три види соціальних змін – явеі, приховані, процеси-бумеранги.
2. П. Сорокін: У центрі циклічної теорії Питирима Сорокіна перебуває культура, яку автор визначає як «тотальну суму всього, що створюється або модифікується свідомою або несвідомою діяльністю двох або більше індивідів, що взаємодіють один з одним або визначають умови поведінки один одного». Сорокін застосував свою аналітичну типологію до історичного процесу, розглядаючи основну модель історичних змін у циклічних термінах. Соціокультурні флуктуації, тобто повторювані процеси в соціальному та культурному житті і в людській історії, — це основний об'єкт цього дослідження. Флуктуації спостерігаються на найширшій шкалі історії, яка нібито розділена на епохи, ери, періоди. Найважливішим принципом такої періодизації є зміна панівних типів культурного менталітету і культурних систем: «повторювана послідовність ідеаціональної, ідеалістичною і чуттєвої культур». Автор вважає, що історія повторюється, але її теми виступають у все нових варіаціях, коли змінюються не тільки зміст, але ритм і темп
3. П. Бергер:  Проблеми модернізації, соціальних змін та розвитку розглядаються ним також у таких працях, як «Бездомна свідомість». Теоретичні орієнтації Бергера змінювалися паралельно до його політичних переконань, його еволюція від лібералізму до консерватизму відбувалася поступово.  З еволюцією «вправо» його політичних поглядів змінилося його відношення до проблем секуляризації, модернізації, розвитку в «третьому світі» й індустріально розвинутих країнах.
4. Я. Щепаньский:  Польський соціолог досліджує соціальні відносини та суспільні форми, в яких вони об'єктивуються: соціальні інституції, соціальні групи та спільноти, соціальні процеси, що є результатом змін у соціальних відносинах. запропонував свою типологію соціальних процесів. «Може виникнути, — пише він, — серія явищ співпраці для спільного здобування необхідних благ або цінностей. Може виникнути процес суперництва, конкуренції, побудований на тому, щоб випередити аналогічні прагнення інших індивідів і груп і раніше від них прийти до мети. Якщо під час суперництва з'явиться прагнення ліквідувати конкурента або якусь його систему предметів або цінностей, то суперництво перетвориться в конфлікт, який також має різні види при різному ступені інтенсивності. Це процеси, які виникають під час взаємодії між людьми. Далі вирізнимо процеси, які змінюють місце індивідів або груп як у просторі, так і в соціальних структурах. Ми називаємо їх процесами мобільності. Вирізнимо також процеси, які змінюють соціальну організацію спільності, і розділимо їх на процеси реорганізації і дезорганізації. Є також процеси змін, що відбуваються в системах культури, які накладають глибокий відбиток на взаємини між людьми, на організацію і структуру спільноти, наприклад, процеси, що змінюють систему ідеології, релігії, науки, техніки».

Творче завдання:

Мною було обране дане соціальне явище, яке було обраним одним із основних векторів розбудови та розвитку нашої країни: «Цифровізація як нова реальність Упраїни»