Культура і релігія народу – чи існує зв’язок?

«Культура і релігія народу – чи існує зв’язок?»

Проблема зв’язку релігії та культури доволі обширна і глибока. Існують різні методологічні підходи, які пропонують той чи інший погляд  на співвідношення цих явищ. Теологічний підхід говорить нам, що першосновою культури є, власне, релігія. Культура є породженням релігії, без неї не існувало б культури. Марксистська філософія трактує культуру і релігію як антагоністичні явища, цілком різні, навіть протилежні. З такого погляду культура витісняє релігію і заперечує її.                                         Сьогодні домінує уявлення, що релігія є структурним компонентом культури, роль якого історично змінюється і релігія стає то регресивним то прогресивним її елементом. Я поділяю думку про те, що релігія є частиною культури. Вона впливає на неї безпосередньо, задає їй темпу, проявляється у ній, а деколи підкорюється і зазнає змін. Вона сприяє розвитку інших її складових: мистецтва, мови, цінностей і переконань, традицій і обрядовости, норм поведінки, мистецтва, і її матеріяльних складових. До прикладу, основою суспільних норм поведінки і цінностей є саме релігія, яка і передбачає визначену систему цінностей і моральних приписів. У такий спосіб релігія виконує функцію нормативних кордонів, що забезпечують плацдарм для формування і розвитку культури і суспільства.

Релігія проявляється у культурі, а культура у релігії, наприклад релігія на теренах слов’ян породила церковнослов’янську мову, яка була літературною у 12 ст. та давньоцерковнослов’янську мову, що була поширеною у 9-10 ст. Вони, безумовно, повпливали на становлення сучасних слов’янських мов, отже, дотичні до нашої культури. Культура ж проявляється у релігії, багато елементів культури частково вкладені всередині самої релігії: музика, філософія, живопис, обрядовість. Таким чином, ми можемо говорити про взаємозв’язок, взаємопроникнення релігії і культури.

Співвідношення релігії і культури можна зобразити як частину і ціле, але з часом ці їхні значення можуть змінитися на протилежні, під впливом історичних умов і світоглядних переваг. До прикладу, до епохи Нового часу, релігія, безумовно була панівною у суспільстві, виконувала роль судді, влади, була об’єднуючим чинником, що домінував у релігійній свідомости. Мистецтво у середньовіччі виявлялося у писанні церковних трактат, релігійних співів, картини малювалися, в основному, теж на релігійну тематику. Зараз ж релігія поділяє домінантну роль у суспільстві з багатьма іншими сферами і не є провідною у мистецтві і культурі.