Загальні характеристики вербально-комунікативних методів та їх типи

Загальні характеристики вербально-комунікативних методів та їх типи

Вербально-комунікативні методи призначені для безпосереднього чи опосередкованого збору первинної вербальної інформації. Вони поширені у медицині, соціології, педагогіці, соціальній та психології.

До вербально-комунікативних методів відносяться бесіда, інтерв'ю та анкетування. Інтерв'ю та анкетування іноді поєднують загальною назвою – методи опитування [2].

За характером взаємозв'язку дослідника та респондента розрізняють очні та заочні методи. До очних відносяться бесіда та інтерв'ю, до заочних – анкетування, опитування поштою, опитування через засоби масової інформації тощо.

За ступенем формалізації вербально-комунікативні методи поділяються на стандартизовані (їх часто називають опитуваннями) та нестандартизовані. Стандартизовані опитування проводяться за заздалегідь підготовленим планом, нестандартизовані, чи вільні, мають лише спільну мету, у яких передбачено детально опрацьований план. Існує також комбінація цих двох груп – напівстандартизовані опитування, коли частина питань та план точно визначені, а інша частина – вільна.

По частоті проведення виділяють одноразові та багаторазові опитування.

Специфічним видом опитування є опитування експертів. До цього методу звертаються найчастіше на початковому етапі дослідження щодо його проблеми та мети, і навіть на заключному етапі – як одного з методів контролю отриманої інформації. Основні етапи експертного опитування: підбір експертів, їхнє опитування, обробка результатів. Підбір експертів – найвідповідальніший