Аналіз книги Еріка Берна «Ігри, у які грають люди»

Львівський національний університет імені Івана Франка

Філософський факультет
Кафедра психології

Індивідуальне завдання
з предмету «Історія психології»

Аналіз книги Еріка Берна
«Ігри, у які грають люди»

Виконала
студентка групи ФФП-32с,
Брик Аліна

Перевірила
доц.. Гребінь Н.В.

Львів – 2021

Ерік Берн - американський психотерапевт і психолог. Відомий тим, що розробив нині дуже популярний трансакційний аналіз і сценарний аналіз.  На відміну від класичних психоаналітиків, які відносять аналіз пережитих клієнтом проблем до його перших днів і років життя, Берн вважав за необхідне довести аналіз до історії життя його батьків та інших предків. Найважливіша частина аналізу - виділення «сценаріїв» (життєвих планів) індивіда, часто запланованих предками, а також «структурний аналіз» станів Я даного індивіда (его-станів).

Відомі публікації:

• «Транзакційний аналіз в психотерапії», 1961
• «Структура і динаміка організації груп», 1963
•  «Принципи групового лікування» 1966
• «Секс в людській любові»,1970
• «Люди, які грають в ігри», 1972
• «Психоаналіз і психотерапія для необізнаних»

Книга «Ігри, у які грають люди» написана Еріком Берном у 1964 році. Він задумав її як продовження книги «Транзакційний аналіз у психотерапії», де вперше були викладені основи нового психотерапевтичного методу. У новій книзі автор детальніше зупиняється на теорії психологічних ігор, які люди грають у різноманітних ситуаціях: у сім'ї, на роботі, в особистих стосунках.

Книга «Ігри, у які грають люди» вже в перші роки після виходу у світ стала бестселером, вона була перекладена на десятки мов і багато разів перевидавалася. Зараз вона є однією з найпопулярніших у світі книжок з психології.

Об’єкт книги: ігри.

Предмет книги:  ігри,  як прояв міжособистісної поведінки.

Мета книги:  продовжити книгу «Транзакційний аналіз у психотерапії», описати теорію ігор для чіткого їх розуміння.

Головна проблема аналізованої книги:

Людська поведінка проявляється у формі гри, яка являє собою серію послідовних трансакцій з чітко визначеним і передбаченим результатом.

Хто впливав на автора?

Перш за все, Ерік Берн у своїх постулатах виходив з фройдівського психоаналізу, а також з робіт Уайлдера Пенфілда та Пола Федерна, які вивчали вплив минулих впливів на подальшу поведінку індивіда. Ще надихався матеріалами лікарні в Сан-Франциско та психоневрологічної клініки Ленглі Портер і роботами Е. Канна і Х. Зільберера.

Перелік основних ідей аналізованої книги:

1. Час від часу у людини можна помітити зміни постави, кута зору, голосу, лексики та інших аспектів поведінки. Такі  поведінкові зміни часто супроводжуються змінами в почуттях. Ці зміни і призвели до ідеї Я-станів – системи почуттів, що супроводжується пов’язаним набором моделей поведінки. Вони поділяються на: Я-стани, які нагадують батьків(екстеропсихічні), Я стани, які автономно спрямовані на об’єктивну оцінку реальності(неопсихічні) та Я-стани, які представляють архаїчні реліквії та з’явилися у ранньому дитинстві(археопсихічні). У розмовній лексиці вони називаються Батько, Дорослий і Дитина.
2. Будь-якої миті кожна людина в соціальній групі демонструє один з Я-станів і може переходити з одного стану в інший з різним ступенем готовності.  
3. Кожен Я-стан має свою життєву цінність для організму людини. Дитина має інтуїцію, творчість, спонтанні імпульси та насолоду. Дорослий необхідний для виживання: обробляє дані та обчислює ймовірності, необхідні для ефективної взаємодії із зовнішнім світом. Батько має дві основні функції: дозволяє людині ефективно діяти як батько дітей, сприяючи тим самим виживанню людської раси та робить багато реакцій автоматичними, що зберігає багато часу та енергії.
4. Одиниця соціальних зв’язків називається транзакцією. Транзакційний аналіз діагностує те, який Я-стан виконав транзакційний стимул, а який – транзакційну реакцію. Найпростіші транзакції – це ті, у яких і стимул, і реакція виконуються Дорослими однаково зацікавлено.
5.  Транзакції бувають трьох видів: паралельні (стимул походить від однієї людини, безпосередньо доповнюється реакцією іншої), пересічні (напрямки стимулу і реакції перетинаються, дані трансакції є основою для скандалів), приховані (коли людина говорить одне, але при цьому має на увазі зовсім інше; є підгрунтям для розвитку психологічних ігор).
6. Найпростіші форми соціальної активності – процедури та ритуали. Деякі з них є універсальними, а деякі – локальними. Процедура – це серія простих додаткових транзакцій Дорослого, спрямованих на маніпуляції реальністю. Ритуал – стереотипний ряд простих додаткових транзакцій, запрограмованих зовнішніми соціальними силами. Істотною та аналогічною особливістю як процедур, так і ритуалів є те, що вони стереотипні. Різниця між ними полягає в зумовленості: процедури програмуються Дорослим. а ритуали – Батьком.
7. Розваги – серії напівритуальних, простих додаткових транзакцій, що стосуються одного матеріалу. Основною метою якого є структурування певного проміжку часу. Початок і кінець проміжку зазвичай сигналізується процедурами чи ритуалами(«Хто переміг», «Флірт»).
8. Гра – це тривалий ряд додаткових прихованих транзакцій, що прогресують до чітко визначеного, передбачуваного результату. Ігри чітко диференціюються від процедур, ритуалів та розваг двома головними характеристиками: їхнім прихованим мотивом та винагородою.
9. Операція – це проста транзакція або їх набір, здійснюваних з певною метою.
10. Схема теоретичного аналізу ігор: теза – антитеза – мета – ролі – динаміка – приклади – поведінкова парадигма – ходи – переваги( внутрішня та зовнішня психологічні переваги, внутрішня та зовнішня соціальні переваги).
11. Життєві ігри: «Алкоголік». «Боржник», «Вдар мене», «Попався, сучий сину», «Дивись, що ти змусив мене робити» .
12. Подружні ігри: «Якби не ти», «Фригідна жінка», «Кут», «Зала судових засідань», «Виснаження», «Подивись, як я старався», «Милий».
13. Командні ігри: «Хіба це не жахливо?», «Дефект», «Тюхтій», «А чому б тобі не? – Так, але».
14. Сексуальні ігри: «Ану почубтеся», «Перверсія», «Гвалтівник», «Гра панчіх», «Сполох».
15. Ігри нижчого світу: «Поліцейські та крадії», «Як ти звідси виліз?». «Давай швидко розберемося з Джої».
16. Ігри під час терапії: «Я тільки намагаюся допомогти тобі», «Психіатрія», «Теплиця», «Бідність», «Селянка», «Тупоголова», «Дерев’яна нога».
17. Гарні ігри: «Відпустку, яку провели на роботі», «Залицяльник», «Радий допомогти», «Звичайний мудрець», «Вони пишатимуться тим, що знали мене».
18. Історичне значення ігор: вони передаються з покоління в покоління. Улюблену гру людини можна простежити протягом життя її батьків, дідусів, прадідів .
19. Культурне значення ігор: різні культури й соціальні класи розвивають різні типи ігор.
20. Соціальне значення ігор: щоб уникнути нудьги від розваг, не наражаючись на небезпеку близькості, більшість людей обирають ігри як компроміс, коли вони доступні, і таким чином займають більшість часу спілкування.
21. Особистісне значення ігор:  друзів, знайомих та близьких людей зазвичай обирають  собі з-поміж тих, хто грає в ті самі ігри.

Які ідеї лишаються актуальними?

Аналізована книга на даний момент все ще є бестселером. А це означає, що її тема є актуальною та цікавою для людей.

На мою думку, книжка дійсно є повчальною. Вона написана простою мовою, кожен термін пояснений прикладом. Після її прочитання людина почне краще розуміти себе та людей,  їхню манеру поведінки і мотиви спілкування.

Книга описує різні варіації людської поведінки, що допомагає індивідам аналізувати себе та інших, самовдосконалюватися та використовувати цілі оточуючих у свою користь.  Також,  усі описані ігри є базові, хоч одну з них можна не раз зустріти у своєму житті, тому така інформація не застаріє. Єдине що може змінитися у цій теорії, так це те, що люди створять ще безліч ігор.