Грубість - духовна слабкість чи демонстрування сили?

Грубість - духовна слабкість чи демонстрування сили?

На мою думку, грубість – це духовна слабкість, яка показує, що людина може вплинути тільки фізично, але морально не має змоги контролювати ситуацію та свої емоції. Життя часто є складне й підштовхує нас показувати різні риси свого характеру. Грубість – це та якість, що проявляється, коли відбувається помилкове сприйняття дійсності й виникає певна захисна реакція, що супроводжується жорстокістю й жорстким ставленням до інших.

По-перше, люди, які керуються тільки грубістю показують, що вони не можуть справитися з проблемами, не можуть вистояти в складних ситуаціях, тому єдине, що їм залишається це відштовхувати інших і показувати свою слабкість у становищі, де вони опинилися. На думку спадає приклад соціально-психологічного роману Панаса Мирного «Хіба ревуть воли, як ясла повні?» В образі Мотрі автор зображує духовну слабкість, адже жінка, яка не знала щастя й постійно працювала, грубо поводиться зі своїм сином. Її ставлення (постійні крики, сварки та навіть побиття) до Чіпки вказує на те, що вона настільки зневірилась, так зламалась та морально здалася, що, окрім грубості, вже нічого не може проявити до нього.

По-друге, люди, які поводяться грубо, не мають сили змовчати, не можуть коректно керувати своїми діями, вони втрачають контроль над собою, не вміють стримувати емоції. Усі ці ознаки точно не притаманні сильній особистості. Можу навести приклад з життя мого друга Олега. Хлопець постійно сварився з одногрупниками, різко висловлювався, негативно сприймав будь-які зауваження. Така його поведінка виникла внаслідок перебігу непростих стосунків у сім’ї, тому юнак виробив певну реакцію, якою захищався від інших, відчуваючи себе слабким, він грубо поводився з товаришами.