Музика. Видатні композитори та музиканти. Сучасна музична індустрія

Лекція № 11

Музика. Видатні композитори та музиканти. Сучасна музична індустрія.

План.

1. Пісенний фольклор Великобританії. Барди. Балади.

2. Класична музика.  Творчість  Георга Фрідріха Генделя, Эдварда Бенджамена Бриттена,  Ральфа Воана Вільямса, Едварда Елгара.

3. Зародження та розвиток індустрії поп-музики.

4. Внесок Великобританії у світову музичну скарбницю сучасної музики.

   1. Пісенний фольклор Великобританії. Барди. Балади.

     Пісенний фольклор Великобританії відомий у всьому світі досить широко. Народна пісенна творчість бере початок із часів заселення країни кельтськими племенами.

     Ще й дотепер  в Уельсі та  Шотландії, де живуть нащадки давніх кельтів, можна почути співи бардів.  Серед бардів навіть відбуваються щорічні змагання. Бард (від фр. barde) — мандрівний поет і співак у кельтів, що жили головним чином на території нинішньої Ірландії, Уельса, Шотландії. Барди — носії пісенної традиції. Найвідомішим бардом був легендарний ірландець Оссіан (3 століття). Останнім ірландським бардом вважають сліпого музику на ймення Трейлех О'Карулань (ірл. Toirdhealbhach Ó Cearbhalláin) (1670–1738).У XV столітті слово «бард» перейшло з шотландської в англійську мову і стало означати «мандруючий музикант». У європейській літературі слово «бард» стало синонімом поета.

     Від норманів залишилися балади, пісні історичного і сатиричного змісту. З початком норманського завоювання англо-саксонська пісенна традиція почала поступово вироджуватися. До нашого часу зберіглося небагато   англійських літературних пам'яток, датованих раніше 13 століття.

     Безроздільне панування французької поезії гальмувало розвиток національної. У середні віки Франція була центральним осередком культури, насаджуючи французькі  канони віршування та  рими. Це сприяло тому, що розміри труверів і трубадурів (французьких народних співаків) прижились і в Англії: у провансальців були запозичені деякі мотиви, кінцева рима. Проте у цілому англійська лірика ще не дозріла для засвоєння складних зразків.

    Аж до 14 століття в культурних відносинах Франція - Англія йдеться не про вплив, а про панування. У завойовників-французів була своя пісенна традиція, яку вони принесли з Франції. Своїх традицій створення пісенного фольклору в цей період в Англії вже майже не було.

    У 14 столітті було знищено кріпосне право, і з'явилися вільні робочі, що викликало бурхливе зростання міст. Англію сколихнуло повстання Вота Тайлера. У країні відчувався  дух вільнодумства, ідей рівності, відродження англійської нації та самосвідомості народу. Саме на цей період припадає розквіт баладної пісенної творчості. Бала́да (фр. ballad - танцювати) -це  жанр ліро-епічної поезії фантастичного, історико-героїчного або соціально-побутового характеру з драматичним сюжетом.     У 14-16 ст. термін ballad не вживався для позначення того усного жанру англійської та шотландської народної поезії, який зараз у англійському літературознавстві  називають: popular ballad, ancient ballad, ballad of tradition, traditional ballad. Ці старовинні народні балади в той час були відомі під назвою songs (іноді tales або ditties). Виконавці не виділяли їх з маси інших пісень свого репертуару. Водночас, починаючи з 16 ст. слово ballad широко застосовувалося стосовно простих віршів на злобу дня, які поширювалися у вигляді друкованих аркушів на міських вулицях. Цей жанр називали: street ballad, broadside або broadsheet. Це надруковані на папері вірші з нотами у верхній частині аркуша. Ці нотні  аркуші і збірники  були першими кроками  шоу-бізнесу, масової музики. Народна музика поширюється «від людини до людини», тобто без письмових джерел. Це неконтрольований процес. А тиражування нот – це вже спроба усвідомленого, контрольованого поширення музики.