Шпаргалка по "Литературе"

1. Охарактеризуйте дописемний етап розвитку літератури.

Письмо - найвищий показник цивілізації. Воно виникло внаслідок нагальної потреби збереження і передачі знань. Але до, безпосередньо, письма у тому вигляді якому ми звикли його бачити сьогодні, існувало пікографічне письмо. І це були перші спроби записати щось за допомогою малюнків. Первісні люди викорисовували їх копіюючи дійсність і тим самим передавали інформацію. У такого письма не було системності, адже кожен міг зобразити піктограмму по своєму. А з розвитком людям потрібно було зображувати також і абстрактні поняття.

Тож люди почали працювати над знаками, писемністю. Цим займалися писарі. Становлення писемнсті зайняло приблизно 4-5 тис. років. Клинопис став першою систематизованою писемністю. Розвиток писемності тривав.

Наприклад у місті Фінікія у одної людини виникла ідея передавати звуки людського голосу за допомогою знаків, алфавіту.

Алфавітна система - еволюція, яку потім підхопили греки і вдосконалили цю систему.Антична художня творчість ніколи не поривала зі своїми народними, фольклорними витоками. Образи та сюжети міфа й обрядових ігор, драматичні та словесні фольклорні форми відіграють провідну роль в античній літературі на всіх етапах її розвитку.

2.        Розкрийте поняття про міф. Опишіть міфічну свідомість.

Виникнення міфів тісно пов’язане з прагненнями давніх людей пояснити сповнений загадками світ. Чому гримить грім та спалахує блискавка, іде дощ, з’являється на небі веселка? Чому з дерев скрапує, наче сльоза, золотавий бурштин? Чому ворон такий смолисто-чорний і чому так дивно забарвлене пір’я у павича? Чому такий сумовитий голос в очеретяної сопілки? Допитливі люди не переставали дивуватись, не залишали без відповіді жодного з питань: їхня фантазія була невичерпною.

Однак міфотворчість — це не тільки гра фантазії, це стадія пізнання світу, через яку пройшли всі народи.

Міф в перекладі з грецької (mуthos) означає слово, оповідання, переказ.

Міф - оповідання про минуле, навколишній світ, яке описує події за участю богів, демонів і героїв та історії про походження світу, богів і людства.

Найбільш припустимим для науковців визначенням міфу є наступне. Міф – це розповідь про сакральні, священні події, яка відбулися у віддалені часи. Міф розповідає про те, як реальність завдяки подвигам надприродних істот досягла свого втілення і здійснення (як виникли космос, або острів, рослинний світ, людська поведінка чи державна настанова). Персонажі міфу – надприродні істоти, вони загальновідомі, існують і діють у легендарні часи. В цілому міф описує різні, іноді драматичні, могутні прояви священного (або надприродного) у цьому світі. Міфічне минуле – не просто попередній час, а особлива епоха першотворення, міфічний час, який передує початкові нашого емпіричного часу.

Міф є не тільки ілюзією або вигадкою, а являє собою історичну необхідність. Міф- це ірраціональне бачення світу. Міф не має чітко визначеного сюжету, не розповідається як казка, він переживається як реальне буття.

Слово міфічний для людини в сучасному світі – це вже щось вигадане, не справжнє, пов’язане з фантазією. Чому? Тому що ми, люди теперішньої епохи, засвоюємо світ за допомогою науки. Для того, щоб взаємодіяти зі світом, його треба розуміти. Наука – це наш помічник у цьому, це рація. Усім відомо, що за розум у людському організмі відповідає ліва півкуля мозку. Наші давні предки сприймали світ зовсім по-іншому. Вони сприймали світ правою півкулею мозку, яка відповідає за інтуїцію та відчуття- за те, чому ми заре не надаємо питомої ваги. Але ж нічого випадкового у світі не буває.

Тому міф - це просто спосіб пояснення світу нашими давніми предками.

Найбільш поширеними були оповіді про винекнення і еволюцію світу, Сонця, місяцю, зірок та інше(космогонія), про походженя тварин, появу людини (антропогонія), про всесвітній потоп і т.д.

Міф — це спроба знайти реальні зв'язки з природою. Міф не має чітко визначеного сюжету, не розповідається як казка, він переживається як реальне буття. Міф не має віри, оскільки природа є близькою і зрозумілою людині. Згодом міфічна свідомість стає суперечливою, бо виникає потреба поводитися інакше ніж того потребує природа, тобто крім родинних виникають інші стосунки, яких у природі до того не було: зародки мистецтва, політичної діяльності, перші правові норми.