Роль хронотопу, функції пейзажів у романі П. Мирного "Повія"

Міністерство освіти і науки України 

Дніпровський національний університет імені Олеся Гончара 

Факультет української й іноземної філології та мистецтвознавства 

Кафедра української літератури 

ПОЕТОЛОГІЧНИЙ АНАЛІЗ 

на тему: 

«РОЛЬ ХРОНОТОПУ, ФУНКЦІЇ ПЕЙЗАЖІВ У РОМАНІ ПАНАСА МИРНОГО “ПОВІЯ”» 

Виконала: 

студентка групи УУ-19-1 

Сірик Валерія

Перевірив: 

канд. філол. наук, доц. Тараненко А. В. 

Дніпро – 2021

Однією з важливих характеристик художнього образу є хронотоп. Він забезпечує цілісне сприйняття художньої дійсності і є елементом організації композиції твору. Кожен літературний твір – це певний комплекс часопросторових компонентів, що існує за певними законами та правилами. Художній час і простір є невід’ємними складниками художнього твору, вони тісно взаємопов’язані між собою, і розвиваються, модифікуються у процесі художнього осмислення дійсності.

У тексті художній час має різні втілення: він може чи то стискати межі оповіді, чи то навпаки - розтягувати їх, охоплюючи значно більше деталей і явищ. Через опис художньої дійсності автор втілює своє бачення світу. Описові відступи надають змогу читачеві цілковито поринути у художній простір, вони створюють відповідний настрій, (отже, виконують сугестивну функцію), формують цілісне уявлення про ту дійсність, де відбувається дія твору. Частим прийомом є ретроспекція – прийом відступу, повернення в минуле героїв. Таким чином письменник розкриває причини, що зумовили подібне розгортання сюжету, мотивує вчинки своїх героїв, дає повнішу їх характеристику.

Час може мати символічний сенс, особливо це стосується символіки пори року: осінь і зима, як правило, асоціюються зі старінням і смертю, а весна й літо – із пробудженням, молодістю.

Художній світ творів Панаса Мирного повністю цілісний – у його творчості послідовно і свідомо реалізується єдність трьох площин – минулого, сучасного і майбутнього. Хронотоп романів Панаса Мирного орієнтований на реалістичну тенденцію: створення типових картин дійсності, типових характерів у типових обставинах. Художній час і простір у творчості письменника є не лише головним сюжетно-композиційним стрижнем, а й жанровотвірним чинником. Хронотоп слугує підвищенню ефективності сприйняття тексту, а тим самим підсилює вплив твору на читача.

М. Бахтін, один з дослідників часових і просторових взаємозв’язків у літературно-художньому тексті й автор терміну «хронотоп», підкреслював його

«істотне жанрове значення» й обстоював думку проте, що «жанр і жанрові різновиди визначаються саме хронотопом» [1, с. 235].

У романі «Повія» розвиток дії налаштований на прямий фізичний рух у часі й просторі. Навколишня дійсність щоразу справляє нове враження, бо вона сама постійно змінюється: після ночі настає світанок, за ранком іде день, пейзажі рухаються, трансформуються, еволюціонують настрої, відбуваються

зустрічі, розмови.

Панас Мирний демонструє вплив обставин і часу на персонажів, зовнішні умови примушують персонажів зайняти відповідне місце (статус) у повсякденному житті. По суті, час слугує головним характерологічним засобом аналізу стану персонажів у складних колізіях їх життя. Він демонструє зміни як внутрішнього світу героїв, так і зовнішнього – обставин, місця перебування. Автор “Повії” подає часові таку характеристику: “Час, як безногий чоловік, лізе, туга та горе гадюкою в’ється біля серця, безодрадні думки обіймають голову” [4, с. 39].