Постмодерна трансформація роману Гюстава Флобера «Пані Боварі»

Львівський національний університет імені Івана Франка

Кафедра світової літератури

Львів, 2019

Есе на тему: Постмодерна трансформація роману Гюстава Флобера «Пані Боварі»

                                                                                                            Підготувала:

студентка групи ІНН-22

                                                                                                            Вігель Анна

Викладач:

Кушнір І.Б.

                               Якщо модернізм вирізняється прагненням до абсолютної влади,                                                                  то постмодернізм — це досвід кінцевості, досвід, у якому знаходить                        відображення приреченість всіх завойовних планів.
                                                                                                    Ж. Дерріда


«Пані Боварі» — це реалістичний роман Гюстава Флобера, який з'явився у 1856 році, окреме видання вийшло у 1857 році. Спочатку роман мав назву «Пані Боварі, провінційні звичаї». Роман, який з'явився в часописі La Revue de Paris між 1 жовтнем та 15 груднем 1856 року, зустрівся з критикою прокурорів, які звинуватили автора в непристойностях твору. В січні 1857 року відбувся суд, на якому автора було виправдано. Після цього роман став бестселером

Актуальність  роману  «Пані Боварі» залишається  і в постмодерному суспільстві. Уявімо, що автор би писав свій роман у наші часи.  Як би тоді розгорталися події твору? Які би риси були притаманні персонажам? Чи закінчилась би так трагічно доля головної героїні Емми?

Ось вам моя версія постмодерної версії роману Гюстава Флобера «Пані Боварі»:

Дитинство Шарля Боварі нічим не відрізнялося від його однолітків. До дванадцяти років він тинявся селом і був звичайним хлопчиком-розбишакою хоча понад усе полюбляв грати у квача із сусідською дівчинкою Еммою. Його батькам майже не було до нього діла, адже заклопотані своїм розлученням вони забули про сина на період судових перепалок. Молодий Шарль й сам не знав, з ким би він хотів залишитися більше, адже душевної близькості він не відчував ні до матері, ні до батька. Все більше часу він поводив у лісі, де лише залишившись сам на сам він міг бути справжнім. ..

За рішенням суду хлопчик повинен був залишитися із матір’ю. Заливши будинок для дружини і з сином, батько назавжди покидає Руан. На радощах, що більше не буде бачити цього зрадника і п’яницю, жінка розквітає на очах, стає активно слідкувати за собою. В її домі все частіше з’являються чоловіки різних станів і конфесій, але за виховання сина вона так і не береться.. Хлопчик заглиблюється у свій світ, де панують страхи і невиконанні дитячі мрії. А мати, незважаючи на свою зверхність до проблем сина, думає про те, як забезпечити і прогодувати як себе так і його. Адже за спиною після розлучення у них не було ні гроша.

Але найбільше западає до душі матері статний сусід Гюстав, батько Амалії, вдівець. Як тільки вона хвостом не крутила, аби заманити у свої тенета. І пиріг йому спече, то запропонує по прасувати білизну тощо.  Тому найскорішим часом вони одружуються і сімейство Боварі переїжджають у новий будинок по сусідству. Новий батько наполягає, щоб Шарль навчався у руанському коледжі. Пішовши на навчання, він розуміє, що йому важко контактувати з іншими хлопчаками, чи то відчуває сором, чи то страх… Шарль ще не розібрався. Росте відлюдкуватим і дивним хлопчиком. Після закінчення коледжу мати наполягає, щоб Шарль навчався медицині і за для цього найняла йому квартиру, придбала меблі. Але навчання його не цікавило. Він став прогулювати його, а також зацікавився наркотиками і покером. Завдяки цьому йому здавалося, що самотність відпускає його і життя не таке вже й погане.

Усю дитячу біль і образу на матір він перейняв на доросле життя. Тому Шарль відповідав навіть знехотя, прийнявши пропозицію про навчання не для того щоб справдити її надії, а для того щоб потішити своє власне его своєю байдужістю, аби зробити їй боляче, як вона колись йому. Але ще більше він не ненавидів її чоловіка Гюстава. У Шарля було купа таємниць, які навіть у голові не поміщались по поличкам. І головною із них  було – помститися Гюставу.

Думка, що тепер Емма його сестра, не давала йому спокою теж. Адже це єдина людина, яка була поряд з ним у найважчі часи розлучення батьків. Вона мала світле звивисте волосся до поясу, блакитні очі і дуже глибокий, наповнений сенсом і любов’ю погляд. Вона була близька його серцю і відносини у них були далеко не такі як у брата і сестри. Він був таємно у неї закоханий.

Незважаючи на те, що навчання йому не вдавалося, матір, маючи хороші зв’язки, дійшла до своєї мети, аби Шарль отримав звання санітарного лікаря. Навіть не подякувавши, в надії забути Емма, він тікає у містечко  Тост, де отримує посаду лікаря. І одружується через пів року на дочці коваля Греті. Молода пані Боварі  - статна жінка, із чітко окресленими рисами обличчя і високим лобом. По її виразу обличчя одразу здавалося, що вона завжди була чимось не вдоволена. Але її зовнішні риси ані на крапельку не відповідали її внутрішнім переживанням. Шарль для неї став справжнім ідеалом краси і мужності. Дякуючи своїм манерам виховання і стриманості від неї він не чув ні ніжних слів ні надмірного захоплення. Шарлю було зовсім байдуже що вона насправді відчуває адже для нього вона була не більше як служанкою у домі, де він може завжди смачно поїсти і отримати прану білизну.

Можна й сказати те, що до всіх жінок, які би не траплялися на його шляху, він відчував певну зневагу і злість. Всіх, окрім однієї. Амалії. Вона була в його фантазіях більше ніж цілий світ. І все ж бажання побачити її знову перемогло над тим, що він не хотів бачити своєї матері. Тому тут же він зібрав речі,сказавши дружині, що по справах до пацієнта і їде до рідного краю.

Він побачив її у саду. Таку витончену і тендітну. Вона писала пейзаж, сміялася і насолоджувалася легеньким вітерцем, який розвивав її волосся.

- Еммо, моя ти квітко, я так довго мріяв про цю зустріч. – сказав Шарль.
Вони обійнялися і Шарль додав:
- Як сказав великий Цицерон «Душа пам’ятає про те, що пройшло, дивиться сьогодення, передбачає майбутнє». Твоя усмішка бездоганна, а твоє Серце ще красивіше. Дозволь доторкнутися до нього ще хоча б раз.

Але Емма лише усміхалася і грайливо кидала погляд то на його уста, то прямо у вічі. Цей цілунок породив у душі Шарля невгамовний вогонь і Щастя.

Повертаючись додому він знав, що його чекає дружина і також зі сумом він розумів, що ніколи її не покине. А ще Шарль відчув , що Емма така чиста і світла і що він її просто на просто не достойний.
- Нехай ця любов лишається у світлих спогадах, у думках, у Серцях. Більшого мені й не треба.

Його очі горіли і Серце було гарячим як ніколи. Він повернувся до пані Боварі на вечерю. Вона все побачила одразу. І не сказавши ні слова, повернулася до вечірнього туалету.