Втілення античних ідеалів у сучасній масовій культурі

Фільм «Помпеї» –  американський фільм-катастрофа сценариста, продюсера та режисера Пола В. С. Андерсона, що був випущений у лютому 2014 року.

1. Цей культурний феномен сучасності належить до масової сфери культури. Масова культура – це культура побуту, розваг, інформації, що переважає у сучасному суспільстві. Вона включає в себе такий феномен як кінематограф. «Помпеї» належать до масової культури, тому що розраховані на аудиторію, яка зрозуміє тему, ідею, сюжет без спеціальних для цього знань. Це в свою чергу є причиною того, чому цей фільм не належить до елітарної культури. Елітарна культура – культура, що ґрунтується на існуванні специфічних форм мистецтва, зрозумілих лише невеликій групі людей, які мають досить високий інтелектуальний рівень, відповідні духовні запити, особливу художню сприйнятливість. Але саме ця невелика група людей зможе більш глибоко зрозуміти цей фільм, який створений з використанням античних мотивів та алюзій.

2. Античне джерело, що зазнає трансформації в даному феномені це місто Помпеї та його життя. Це давньоримське місто, яке загинуло внаслідок виверження вулкана Везувія 24 жовтня 79 р. н.е., який поховав місто під тоннами попілу. Також у фільмі було зображено реконструкцію амфітеатру у Помпеях та гладіаторські бої.  

3. Стильові трансформації античної основи, тобто одягу, транспорту, будинків, побуту, архітектури, боїв, поведінки звичайно присутні. Зараз ми не знаємо як насправді виглядав той день, але маємо залишки міста Помпеї та, звичайно, загальну характеристику античного стилю. Тому у фільмі бачимо комбінацію реальних історичних об’єктів і реконструкцію тих самих об’єктів, але спираючись на описи, що дійшли до нашого часу. Так, у фільмі «Помпеї» можна побачити стильову трансформацію амфітеатру «Спектакула», умов життя рабів, які були привезені для гладіаторських боїв чи, як краще зазначити, для розваг еліти. Показано різний за стилем одяг, щоб охопити всі відомості про античність даного періоду в один фільм. Повертаючись до гладіаторських боїв, показано як типові бої, так і не зовсім типові для епохи античності.

На фон життя людей в античний період, а саме до подій у Помпеях було додано історію кохання раба-кельта з дочкою губернатора міста Северуса. Тут зображено те, як губернатор мав намір отримати грошову позику від нового імператора Рима Тіта. Фантазія режисера дала змогу реалістично показати жадібність, аморальність, жорстокість і водночас велич Великого Риму. Не має документальних підтверджень того, що вулкан Везувій почав виверження під час гладіаторського бою, на якому були присутні до 20 тисяч людей. У фільмі, щоб примножити увесь жах того дня, було показано загибель усього живого, навіть губернатора та сенатора, представника імператора, якого, до речі, вбив раб-кельт. Насправді тоді загинули 2 тисячі людей, тобто була проведена евакуація до початку повномасштабного виверження Везувія.

Також слід додати, що у фільмі дуже гарно відтворено такі риси неповторної античності як тілесність, калокагатія, агональність. Хоча вони відображені лише у деяких персонажах цієї історії: раба-гладіатора, раба - кельта та дочки губернатора. Тобто ідея режисера така, що політики, імператори, губернатори були далеко не тими ідеальними людьми, які заслуговували на життя в епоху античності. Рабами ставали ті, хто маючи всі характеристики ідеальної античної людини, могли затьмарити «великих творців історії».