Значення запроваждення японського театрального досвiду в систему сучасних украiнських театральних практик

Д.Ю.Іванова

ЗНАЧЕННЯ ЗАПРОВАДЖЕННЯ ЯПОНСЬКОГО ТЕАТРАЛЬНОГО ДОСВІДУ В СИСТЕМУ СУЧАСНИХ УКРАЇНСЬКИХ ТЕАТРАЛЬНИХ ПРАКТИК

Українська театральна культура безперервно трансформується. Зараз можна відстежити дві основні тенденції, в руслах яких розвивається сучасний театр в нашій країні: повернення самобутніх, національних мотивів та запозичення елементів театральних практик західної Європи. Виникає закономірне питання: чи є місце східним культурним традиціям на українській платформі мистецтв, і яке значення (як практичне, так і теоретичне) впливу Японського театру на театр в Україні.                                                                                                   Рушійною силою будь-якого мистецтва, зокрема, театрального завжди була динаміка. Саме вона забезпечує пошук нових форм для втілення нової проблематики. Органічне поєднання старих традицій з сучасними течіями гарантує незгасний інтерес до театрального ремесла. Однак важливо розуміти ту грань між невдалим копіюванням і релевантною інтерпретацією.                                                                                                                                Японський театр Но, лише при поверхневому розгляді здається чужим українському глядачеві. Актуальність багатьох елементів мистецтва ногаку свого часу привернула увагу таких театральних діячів як Еуджен Барба, Єжи Гратовский, Шарль Дюллен і Бертольд Брехт. Саме їх дослідження вперше познайомили європейців з японським театром.                                                           Діалог культур Заходу і Сходу - невід'ємна частина культурно-філософського пізнання. Інтерес до Сходу з певною періодичністю торкався різних сфер досліджень в Європі. Зараз прийшов час і українським театрознавцям ознайомитися з соціокультурним досвідом країн Азії і поєднати його з нашим мистецтвом.                                                                                                                         Дослідження в сфері сценічної практики Японії, втілення її театральних традицій на українській сцені відкриває нові горизонти для нашого мистецтва, які, безсумнівно, будуть перспективними і актуальними на міжнародному рівні. Етноцентризм, відсутність діалогу культур з плином часу робить національне мистецтво закритим і відчуженим. Першочергова задача молодих дослідників - пошук вдалих метаморфоз для українського театру. На мій погляд, одним зі шляхів реалізації цієї задачі є аналіз, усвідомлена взаємодія і подальша імплементація теоретичних і практичних основ театру Сходу. Яскравим і захопливим я бачу впровадження традицій Театру Но.                   Театр Но бере свій початок з народних вистав саругаку, реформація яких була розпочата акторами Кан'амі Кіёцугу і його сином Дзеамі Мотокійо.                                                                                                                               Театр Но - унікальний феномен японського видовищного мистецтва. У дії Но спостерігається гармонійний синтез пластики, вокалу, сакральної інструментальної музики та декламації. На відміну від інших театрів, ногаку - статично - канонічна структура і об'єднуюча тематика не зазнавала  серйозних змін вже на протязі 600 років.                                                                                                          На зорі свого розвитку вистави Но мали сильне сакральне значення. Дія розгорталася на спеціально обладнаному майданчику в храмі та за своїм характером нагадувала медитацію. І зараз текст вистави проговорюється акторами на давньояпонському, а плавні рухи, супроводжувані виразним співом какегое огортають глядача містичною умовністю і викликають тремтіння перед тим, що відбувається на сцені.                                                                                                           Ногаку має безліч особливостей, зокрема, символізм маски, чітке ранжування амплуа тощо, які розкривають сенс даного явища.                                                                      Таким чином - вивчення мистецтва театру Но і подальше використання його елементів на українській сцені призведе до захоплюючих з точки зору театрознавства експериментів, і створення в майбутньому абсолютно нового театрального рішення, яке, безсумнівно знайде своє місце на культурній ниві нашої країни.