Репресії та репресивна машина 30-х років в УРСР

Репресії та репресивна машина 30-х років в УРСР

Причини масових репресій 30-рр. ХХ ст. в Україні: 1.Репресії в Україні були цілеспрямованою політикою винищення соціальної бази українського національного руху. 2.Репресії призвели до страшних наслідків. Один лише голодомор 1932 – 1933 р. забрав близько 9 млн. життів; скільки ж українців загалом було розстріляно, замордовано в застінках НКВС та померло в таборах невідомо й досі. 3.Тоталітарний режим в СРСР. 4. Зміна вищого керівництва в СРСр.Насадження в суспільстві політики страху та віри у вождя. 5. Суцільна колективізація. Примусовий характер праці. 6. Форсована індустріалізація. 7. Курс СРСР на світову революцію та підготовку ІІ світової війни.

Масові репресії – невід’ємний елемент сталінської системи управління. Ста́лінські репре́сії — масові репресії, що здійснювалися в СРСР в 1930-і-1950-і роки і звичайно пов'язані з іменем Й. В. Сталіна.

Періодизація масових репресій 30- рр. ХХ ст. в Україні: Перший (1928-1931 рр.) – це «шахтинська справа», харківські політичні процеси над українською інтелігенцією, «шкідниками» і «саботажниками», насильство над селянами, початок розкуркулення і депортацій під час колективізації; процес «Спілки Визволення України (СВУ)», ліквідація УАПЦ. Другий (1932-1934 рр.) – це терор голодом, заборона процесу «українізації» і постишевські репресії проти української інтелігенції, діячів культури, науки і освіти, письменників, журналістів і представників мистецтва. Третій (1936- 1938 рр.) – це доба «великого терору», була повʼязана з найбільш масовими репресіями, в центрі якого були репресії проти військових.

1928 р. – Шахтинська справа. За неї були притягнуті до відповідальності інженери та техніки Донецького басейну, яких обвинувачували у свідомому шкідництві, організації вибухів на шахтах, злочин них зв'язках з колишніми її власниками, закупівлі непотрібного імпортного обладнання, порушенні техніки безпеки, законів про працю. Насправді ніякої організації не існувало, хоча факти безгосподарності, порушення техніки безпеки, несумлінного ставлення до справи, безумовно, були. Однак вони не могли бути підставою для політичного процесу. 

1930 р. – Cправа СВУ. Репресії проти української інтелігенції. Процес Спі́лки ви́зволення Украї́ни — показовий процес над 45 керівниками і головними діячами СВУ, що відбувся в оперному театрі у Харкові. Судили 45 чоловік, а репресували 474. Репресії проти діячів українізації та української культури.

В 1931 р. відбувся ще один процес – так званого „Українського національного центру”, за яким були репресовані 50 представників української інтелігенції. Репресії проти українських істориків. Арешт і заслання М. Грушевського. Смерть М. Грушевського у м. Кисловодську.

1932 р. – розстріл українських кобзарів. Репресії проти діячів української культури та носіїв історичної народної пам'яті. Було розстріляно за різними оцінками від 200 до 337 бандуристів.

Українська Автокефальна Православна Церква. Все священство та активні вірні УАПЦ були заарештовані, заслані та розстріляні НКВД протягом 1930 — 1937 рр. Напередодні Другої світової війни були ліквідовані майже всі прояви УАПЦ в підрадянській Україні. Було розстріляно колишнього митрополита УАПЦ Василя Липківського.

Голодомо́р 1932–1933 років — масовий, навмисно зорганізований радянською владою голод, що призвів до багатомільйонних людських втрат. Загинуло більше 6,5 - 10 млн. чоловік. Викликаний свідомими і цілеспрямованими заходами вищого керівництва Радянського Союзу на чолі зі Сталіним, розрахованими на придушення українського національно-визвольного руху і фізичного знищення частини українських селян.

1933 - 1934 рр. – Cправа УВО.Репресії проти української творчої інтелігенції. Початок згортання українізації. Репресували Остапа Вишню. 1933 р. – самогубство М. Хвильового, М. Скрипника. У грудні 1934 р. у справі так званого „Українського центру білогвардійців-терористів” було засуджено до розстрілу 28 представників української інтелігенції. Черговими жертвами репресій стали: М. Куліш, М. Зеров, Є. Плужник.