Козацьке військо у військових кампаніях Речі Посполитої та інших держав (друга половина 16 –перша половина 17 ст.)

Міністерство освіти і науки України

Львівський національний університет імені Івана Франка

Економічний факультет

Кафедра менеджменту        

Реферат

з навчальної дисципліни «Історія України»

на тему:

«Козацьке військо у військових кампаніях Речі Посполитої та інших держав (друга половина 16 –перша половина 17 ст.)»

Виконав:

Студент групи Екм-17с

Ключак Андрій Іванович      

Перевірив:

Старший лаборант

Шелестак Лариса Романівна

Львів - 2021

Зміст

ВСТУП……………………………………………………………………………..3

ПОЛІТИЧНА УНІЯ 1569 РОКУ ЛИТВИ Й ПОЛЬЩІ І СТАНОВИЩЕ КОЗАЦЬКОГО СТАНУ В НОВІЙ ДЕРЖАВІ………………………………………………………………………….4

ПОВСТАННЯ 1590-х РР…………………………………………………………5

УЧАСТЬ КОЗАКІВ У ВІЙНАХ РЕЧІ ПОСПОЛИТОЇ З ШВЕЦІЄЮ, РОСІЄЮ, ТУРЕЧЧИНОЮ……………………………………………………….8

ПОВСТАННЯ 1620-1630-х РР………………………………………………….10

ВИСНОВОК……………………………………………………………………...13

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ…………………………………...14

Вступ

     XV-XVIII ст. в історії України - це період козаччини. Основною причиною зародження козацтва була небезпека з боку орд кочівників, які грабували, нищили, брали у полон український люд. У цей час визріває національна свідомість народу, міцніє його бажання здобути свободу і незалежність.

      Політика польського уряду щодо козаків полягала у такій формулі – використовувати їх як дешеве та невибагливе військо, і при цьому позбуватися надлишків войовничої енергії козацтва. Але така політика виявлялася недалекоглядною – на час залучення козаків для уасті у війнах уряд забував про кількісні обмеження козацького реєстру та згадував про них одразу ж після закінчення бойових дій, наївно сподіваючись, що населення, котре відчуло всі переваги свободи, смиренно повернеться у стан звичайного підданства. У першій половині XVII ст. запорізьке козацтво піднеслося до рівня кращих європейських армій. Особливо відзначалася військовою майстерністю піхота, яка була головним видом козацького війська і вважалася найдосконалішою в Європі.

ПОЛІТИЧНА УНІЯ 1569 РОКУ ЛИТВИ Й ПОЛЬЩІ І СТАНОВИЩЕ КОЗАЦЬКОГО СТАНУ В НОВІЙ ДЕРЖАВІ.

      У Литві й Польщі трапилася подія, яка мала величезне значення для розвитку південно-українського козацтва взагалі й запорізького зокрема. Ця подія — так звана політична унія, тобто об’єднання двох держав, Литви й Польщі, в одну, яка сталася 1569 року, за короля Сигізмунда Августа. За цією унією до Польщі, разом із Литвою, було приєднано й Україну на правах вільної країни з вільним населенням. Так сказано було на папері, але не так сталося насправді. Перейшовши під владу Речі Посполитої, українське населення знайшло тут замість «золотої» свободи безпросвітне рабство. Йшлося, насамперед, про козацький стан. Українське козацтво виявилося у Речі Посполитій цілком зайвим станом. Політика польсько-литовського уряду щодо козаків: коли королі потребували їх, то закликали на сцену й заохочували до набігів на татар і турків, коли не потребували, їх оголошували ворогами вітчизни і всіляко утруднювали їхні дії.

    1574 року на Дніпрі ще не було постійної Січі, й козаки лише тимчасово мешкали на острові Томаківці, хоча вже й закладали основи для постійного існування своєї столиці. 1575 року козаки здійснили похід на Крим. На цей раз ними керував князь Богдан Михайлович Ружинський родом із Ружина Володимирського повіту, славний нащадок Гедиміна, великого литовського князя. Усі описані дії козаків сталися у той період польської історії, який називають міжкоролів’ям (1574—1576), коли з Польщі втік Генріх Анжуйський і згодом замість нього королем обрали Стефана Баторія (1576 - 1586), талановитого вождя, політика й адміністратора свого часу. Узявши в свої руки управління Річчю Посполитою, Стефан Баторій серед інших питань внутрішньої політики зіткнувся і з питанням про козаків. Але при всіх своїх адміністративних і державних здібностях Баторій не винайшов у цьому питанні нічого нового порівняно зі своїми попередниками і його стосунки з козаками були суперечливими: то він погрожує дощенту винищити козаків за їхні напади на турецько-татарські володіння, то дає їм повне право на існування, відмовляючись перед турками тим, що козаки не залежать від його влади і складаються з наброду людей усіх національностей.