Дорога в Європу

                                           ДОРОГА  В  ЄВРОПУ

       Ні, не можна назвати дорогою цю звивисту стежину ще й величезними перепонами. Наші прадіди топтали її не за своїм бажанням. Діди із заздрістю тільки очима споглядали туди. А батьки навшпиньки рано-вранці, цілуючи нас у оченята та чоло, від’їжджають, щоб забезпечити краще майбутнє своїм чадам, залишаючи на холодильнику магніти з написами: Spain або Italia, або Czech, або Polish тощо.

       А чому я називаю Європою тільки західну її частину? Хіба не біля села Ділове, що на Закарпатті, знаходиться центр цієї частини світу? Можливо, тому наш народ не в змозі визначитися «чи розумні ми, чи красиві» - чи крокувати до Європи, чи до ЄврАзЕС. А синій колір олімпійського кільця невже не від кольору шестидесяти трьох тисяч річок та струмків України? І після уроків географії я виявила на собі всі ознаки європеїдної раси, і що ми живемо у найбільшій країні Європи. Ось новенька купюра «гривні» шелестить не гірше купюри «євро». Іще хвилює одне питання: чому ввесь світ знає, що Сполучені Штати Америки налічують п’ятдесят штатів, а що Європа налічує п’ятдесят незалежних держав знають лише десять відсотків європейців? Сумний факт, правда ж?

      Але з кожним роком ми все більше відчуваємо себе європейцями. Заочне знайомство з Європою проходить, звичайно ж, у школі. Цікаво відвідувати курс «Європейські студії», де дійсно НАШУ частину світу розглядаємо з різних боків. Престижно стати членом шкільного Євроклубу «Вектор». Тут ми є учасниками різних проектів, що втягують у дослідницьку роботу і не залишають байдужими жодного учня.

      Яка користь від членства у Євросоюзі, ми ще не розуміємо. Але, якщо взяли курс на такі відносини, то не треба збавляти темпу. Демонструйте і кращі здобутки, та й не приховуйте гірших сторін. Учите нас говорити правду, то показуйте приклад.