Iндiйський перiод середньовiччя

Семінар 6 ІНДІЙСЬКИЙ ПЕРІОД СЕРЕДНЬОВІЧЧЯ

1.Періодизація середньовічної Індії.

2.Натуралізація економіки і її наслідки. Зміни общинної організації.

3.Генезис індуїзму і його основні ідеї (вчення про дхарми, карму і ахімсі). Рухи бгакті.

4.Кастова система і її функціонування.

1. В історії Індії, як і всіх держав Сходу, дуже важко провести межу між стародавньою історією та середньовіччям. Коли в Європі відбувалися серйозні зміни, пов’язані з падінням Західної Римської імперії та становленням феодалізму, Індія продовжувала розвиватися своєю неквапливою ходою. Безліч дрібних держав воювали між собою, тоді як засади життя населення лишалися непорушними. Сільська громада була основою життя суспільства, поділеного за кастовими ознаками. Вищі касти (брахмани і кшатрії) продовжували управляти та воювати, а нижчі (вайші та шудри) – працювати. Траплялося, що одна із багатьох держав виокремлювалася й прагнула підпорядкувати собі інші. Проте, вичерпавши свій потенціал у війнах проти сусідів, така держава гинула і знову розпадалася. Так сталося з державою Гуптів, що постала у 320 р. завдяки діяльності раджі Чандрагупті. Але його наступники не змогли втримати єдності держави, і вона наприкінці VІ ст. припинила існування.

Період Середньовіччя для Індії почався падінням імперії Гуптів і виникненням на її теренах безлічі незалежних князівств. Періодизація Середньовіччя для Індії така:

• VІ–ХІІІ ст. — Індуський період;

• 1206–1526 рр. — період Делійського Султанату;

• 1526–1707 рр. — період Імперії Великих Моголів.

Значні зміни в житті Індії почалися з XII ст., коли її північні області захопили мусульмани. Вони намагалися підкорити Індію з VIII ст., але безуспішно. Зрештою, правитель сусідньої з Індією держави Газневідів, що постала після розпаду Багдадського халіфату, Махмуд Газневі (998-1030) розпочав систематичні грабіжницькі походи до Індії. 17 разів він розорював її, просуваючись чимраз далі у глиб країни: завдяки награбованим багатствам і захопленим рабам перетворив свою столицю Газні в одне з найкрасивіших міст Сходу.

Після його смерті, в 1206 р. намісник Кутб-уд-дін Айбек відокремився від Газні і заснував самостійну державу на Півночі Індії з центром у місті Делі.

Протягом XIII-XV ст. в розвитку Індії були два суттєві моменти. По-перше, на півночі Індії тривав процес поєднання елементів мусульманської та індійської цивілізацій. По-друге, досить інтенсивно розвивалося міське життя, що було пов'язано з розбудовою резиденцій різних правителів і залученням Індії до міжнародної торгівлі за посередництва арабських купців.

2. Основою економіки середньовічної Індії було землеробство. Щедрий клімат давив змогу вирощувати два врожаї на рік - хариф (осінній) і раби (весняний), а в деяких місцевостях на зрошувальних землях можна було зібрати навіть три урожаї. Основними зерновими культурами були просо і рис, якого в Індії налічувався 21 сорт. Крім того, вирощували пшеницю, ячмінь, бобові, багато видів овочів і фруктів, цукрову тростину, олійні культури. Великі площі відводили під індиго, яке використовували для виготовлення барвників для тканин, а також під посадки тутових дерев на корм (листя) шовковичним черв'якам.

Ремісництво традиційно розвивалося в містах. Міста Індії були торговельно-ремісничими центрами. Усі купці й ремісники поділялися на касти, причому представники близьких каст і професій нерідко об'єднувались у більші спеціалізовані корпорації - шрені

Значна частина міст процвітала за рахунок зовнішньої торгівлі. У них панували купці, які зосереджували у своїх руках найцінніші продукти ремесел, в обмін на які вони отримували товари з далеких країн (коней, китайський фарфор, шовк і вироби з лаку). Іноземні