Виконання змiнних богослужiнь та таiнств на Русi у перiод ХІ – ХIV стт

РОЗДІЛ ІІІ ВИКОНАННЯ ЗМІННИХ БОГОСЛУЖІНЬ ТА ТАЇНСТВ НА РУСІ У ПЕРІОД ХІ – ХIV СТТ.

3.1 Особливості тріодного кола служб

До XIV століття Руська Церква у своїй богослужбовій практиці послуговувался Студійсько-Олексіївським уставом. Відповідно період ХІ – XIV стт. був періодом панування Студійсько-Олексіївського уставу. Отож, у церковному ужитку був пов’язаний із ним комплекс богослужбових книг. Загалом, упродовж даного періоду богослужіння нашої Церкви змінювалося мало. Давньоруський корпус богослужбових книг тоді являв собою самостійну традицію і не відповідав сучасній йому південно-слов’янській традиції. Оскільки більшість церковно-богослужбових книг являли собою гімнографічні збірки – Мінеї, Тріоді, Октоїх, які не використовувалися константинопольським Типіконом Великої Церкви, то можна сказати, що богослужіння у нашій Церкві в часи «високого» Середньовіччя відбувався повністю за Студійсько-Олексіїівським уставом.

У цьому уставі коло річного богослужіння мало вже завершений вигляд. Стосовно змінних дат церковного року, тобто тріодного кола служб, то він, як і нині розпочинався з Неділі про митаря і фарисея, і складався з трьох підготовчих до Великого посту седмиць, Святої Чотиридесятниці, Страсної седмиці, семи седмиць Пасхального періоду (П’ятидесятниці), та седмиці після П’ятидесятниці. Тріоді Студійсько-Олексіївського уставу завершувалися викладом правил про Апостольський піст.

Богослужіння тріодного кола у Давній Русі мало свої особливості, які частково перейшли до нашого часу. Разом із тим воно мали і низку унікальних особливостей, характерних саме для Студійсько-Олексіївського уставу. Існували і свої місцеві особливості. Так, зокрема, автор одного давнього повчання вказує, що Великий піст складається із семи седмиць, включаючи Страсну. А у Києво-Печерському монастирі, власне, Святою Чотиридесятницею вважали, як і нині шість седмиць Великого посту, до п’ятниці шостої седмиці включно. Так, до прикладу, відомо, що святий преподобний Феодосій Печерський на цей період затворявся у печері: «і вертався до братії у п’ятницю в канун Лазарев, в цей бо день завершується сорок днів». З нашої церковної історії відомо, саме з Києво-Печерського монастиря розпочалося поширення Студійсько-Олексіївського уставу , отож цілком ймовірно, що подібна градація була характерна саме для цього уставу.

Стосовно ж самого богослужіння Великого посту за Студійським уставом, то воно мало низку особливостей, які відрізняються від сучасних. Так, зокрема, у першу неділю Великого посту вказується відзначати пам’ять пророків Моїсея, Аарона, Самуїла, Давида, натомість послідування Неділі торжества Православ’я вказується не завжди і в деяких давньоруських Тріодях воно просто відсутнє.

Доволі цікавими особливостями відрізнялося у ці часи служіння Літургії Передосвячених Дарів. Так, на відміну від теперішньої практики, Устав вказував звершувати її в усі седмичні дні Великого посту, у тому числі в понеділок, вівторок і четвер першої седмиці. Літургія Передосвячених Дарів звершувалася також у середу і п’ятницю Сирної седмиці. До слова, Студійський устав передбачав звершувати Літургію Передосвячених Дарів також і на свято Благовіщення, якщо воно припадало на седмичний день – Літургія Іоанна Златоуста звершувалася у ці дні лише у храмах присвячених Божій Матері. Щодо обрядових особливостей, то у період ХІ-XIV стт. під час служіння Літургії Передосвячених Дарів був відсутній обряд перенесення Агнця з престола на жертвенник. Возглас «Свет Христов просвещает всех» виголошував диякон, тримаючи в руках три запалених свічки і кадило. В XIV ст. цей возглас виголошував вже священник, але теж, тримаючи в руках три свічі. Під час Великого входу дискос з Передосвяченим Агнцем ніс диякон, як і на повній Літургії. Цікаво,