Розквіт Нововавилонського царства за правління Навуходоносора ІІ: прояви у політичному устрої, соціально-економічній сфері, зовнішній по

Міністерство освіти і науки України

Полтавський національний педагогічний університет ім. В. Г. Короленка

факультет історії та геграфії

кафедра всесвітньої історії та методики викладання історії

Реферат на тему:

«Розквіт Нововавилонського царства за правління Навуходоносора ІІ: прояви у політичному устрої, соціально-економічній сфері, зовнішній політиці.»

Виконав:

студент групи І-41

Сергієнко Вадим Борисович

Перевірив:

доцент кафедри всесвітньої історії

та методики викладання історії

Лахно Олександр Петрович

Полтава — 2020 р.

План

Вступ

1. Прихід до влади Навуходоносора II. Війна, як основа зовнішньої політики.
2. Суспільство  Новавилонського  царства:

1. Проблема статусу рабів та особисто вільного населення царства.
2. Характеристика влади царя та статус храмів.

1. Міжусобні війни між синами Навуходоносора ІІ. Завоювання Вавилону персами.

Висновки

Список використаних джерел та літератури

Вступ

        Після розгрому Ассирійської держави на Близькому Сході на деякий час встановилася рівновага сил. Мідія і Вавилон мирно поділили між собою спадщину Ассирії. Мідяни оволоділи територією та областю Харран у верхній Месопотамії. Вавилоняни почали контролювати іншу Месопотамію та готувалися встановити свій контроль над усіма областями на захід від Євфрату. Таким чином, на всьому Близькому Сході залишилося тільки чотири могутніх держави: Мідія, Вавилонія, Єгипет і Лідія (в Малій Азії). Однак Мідія являла собою не цілісне державне утворення, а конгломерат царств, підпорядкованих індійською династією: сюди входили Персіда — Ашнап, Маннейське царство, Скіфське царство (сучасний Азербайджан), Мелітепа. Буферну територію між Лідією та Мідією займало царство Кілікія.  

        В кінці VII ст. до н. е. в Передній Азії політична гегемонія переходить до Вавилону.

        Найважливішою особливістю внутрішньополітичного життя Вавилонії першої половини I тисячоліття до н. е. є процес подальшої диференціації серед вільної частини населення — поділ на багатих і бідних. Привілейований стан, до якого належали великі рабовласники, купці, лихварі, домагався створення своєї особливої політичної організації у вигляді ряду самоврядних міст. Найбільшим з таких міст був Вавилон.

        Вавилонія в Х-VII ст. до н. е. залишалася багатою і населеною країною, а місто Вавилон зберігав своє значення найважливішого торгового і ремісничого центру Передньої Азії.

        Але політичне його значення було невелике. Він став об'єктом загарбницьких устремлінь правлячих класів інших держав. Не завжди Вавилону вдавалося зберігати навіть свою політичну незалежність.

        Особливо наполегливою була боротьба Вавилона з Ассирією. З 732 р. до н. е. Вавилон входив до Ассирійської держави, а його царями у свій час були ассирійці.

        Незважаючи на те, що Вавилонія перебувала в не кращому становищі, ніж інші підлеглі ассирійцям країни (вона зберігала відносну самостійність), боротьба вавилонян за повну незалежність не припинялася. Випадки, коли ассирійські царі відновлювали силою свою владу над непокірними вавилонянами, були не поодинокими.

        Після падіння Ассирії Вавилонське царство (Нововавилонське або Халдейське) поряд з Мідією стає найбільш могутньою державою Передньої Азії.

        Вавилон під владою халдейської династії знову досяг економічного і культурного розквіту.

1. Прихід до влади Навуходоносора II. Війна, як основа зовнішньої політики.

Засновником Нововалbлонського царства був ассирійський намісник Набопаласар – Набуапалусур).

626 р. до н. е. прийнято вважати початком Нововавилонського царства, коли Вавилонія стала незалежною від Ассирії.

У цей рік Набопаласар очолив повстання вавилонян проти Ассирії (під владою якої Вавилонія перебувала з 729 р. до н. е.). Спочатку, він зміцнив свою владу лише на півночі Вавилонії, коли центр і південь країни зберігали вірність ассирійцям. Йому довго не вдавалося взяти великі вавилонські міста Урук і Ніппур, де були сильні проассирійські настрої.